33. Лучифер
Юрій Федькович
(Піснь про Міхайла архістратига)
1
Гой, прежде і світа, гой прежде й Адама
Создав Бог ангелів тьми-тем-темен-тьмами
В сім субор!
А над ними сім Архангел, як сім зор.
А всіх сїм Архангел одному си клоня,
Що звесь він Лучифір, у божого трона
Найкращий!
Як сонечко серед неба сіящий!
Зазвав єго-ж Господь до свого престола:
«Гой, будеш патроном, така моя воля!
Адаму!
Будеш вірне соблюдати ти єему!»
«Ба я, каже. Боже, єему не соблюду!
Бо я чоловіку слугойов не буду
В род і род!
На тоє-ж я всіх Архангел воєвод!
Бо я, каже, Боже, й тобов не питаю!
Половина ангел мене послушає
Самого!
Не бою ся величества я твого!
Тогди-ж Бог небесний прогнівав ся вельми:
«Руш, каже, проклятий, в пресподне пекельне
На віки!
За моєго-ж Бога-слова уріки!»
Тогди-ж їх сипнуло, як трави та листу.
В проклятіе вічне, у пропасть нечисту
Огненну!
І стали ся. як ті круки, мерзенні!
І в буйволі глави, і в козлові роги,
І в змиєві крила, і в кізїї ноги
Вбрали ся!
С красних ангел діяволи стали ся!
Архангел Міхайло-ж взяв тяжкі кайдани
І закув на віки пекольного пана
В пресподї!
На Господа бунтуватись – ой, годї!
З Лучифіря слуги-ж і днесь він ся боре.
І громи вбиває, і ратищем поре
Проклятих!
Поможи му, кріпкий Боже, во ратех!
7/2 1876.
2
Гой, сотворив Господь тьми ангелів тьмами,
І всім повелів він вклонитись Адаму.
Тогди всі ангелі єму ся вклонили,
І возвеличали Господную силу.
Лиш гордий Лучифер вклонитись не хоче,
Ще й згорда на Бога він вивірив очи.
«О, я сего, Боже, не вчиню во віки,
Я ж князь всіх ангелів, не раб чоловіка!
Бо я навіть, Боже, й Тобов не питаю,
Половина ангел мене послушає!»
Тогди рече Господь: «Проклят єси, враже,
І всі твої слуги во вік віков даже!
І в пекло пресподне, в огненнії ріки
Провалися з ними на віки і віки!»
Тогди ж їх сипнуло, як трави та листу,
У пекло огненне, у пропасть нечисту.
А святий Михайло взяв тяжкі кайдани,
І в ні заковав він пекельного пана.
Та ще й приковав го у саме пресподне:
«Сиди тут, Лучифер, во імя Господнє!
Не хотів носити корону від Бога,
То носи на главі ти кізлії роги!
Не хотів ходити в Господнім порфірі,
То ходи по віки в буйволовій шкірі!
Не хотів-єсь ясний як сонечко бути,
То чорній во віки чорніщий над круки!
Не хотів єси ти світлоносцем зватись,
То звися діявол, зви шайтан проклятий!»
Молім, христиане, Михайла святого,
Нехай нас заступить від шайтана злого!
3
Гой рикнув Лучифер у пеклі горящи:
«Гой де ви єcи ви, чорти мої злящі?
Не тратьте часу ви, а руште по світі»,
Вести у погибіль Адамові діти!
Троюдьте, тровіте отца ви на сина,
А на отца сина, на маму дитину!
Троюдьте ви брата на рідного брата,
В нещастє ’го впхати, життя єму взяти!
Троюдьте, тровіте на заповідь мою
Усіх до злодійства, усіх до розбою!
А прежде усего повсюду по світі
Лиш корчми на корчми ви установіте!
А в корчми поставте погані лиш люде:
Тогди ся не бійте, що наш верх не буде!
Бо всяке лукавство, усяке усяка огида
Ме в корчмі творитись, ме коїтись в жида»
Тогди рече Господь: «Не твоя се воля,
Хоть звів чоловіка єcи на недолю.
Хоть завів-єс корчми у кождому краю,
То я за то школи скрізь позакладаю.
А хоть скрізь розсіяв погані єсь люде,
То я знов розсію учителів всюда.
І муть моє слово повсюду ширити,
І народ учити, як в світі прожити.
І твоє лукавство просвітов поборют,
І всі твої корчми самі ся розорят.
І всі твої слуги в жебри обрітяться,
В жебри обрітяться, по вік повстидяться!»
Амінь, святий Боже! Свята Твоя воля!
Ратуй, поратуй нас від чорта сваволі!
Примітки
(1) Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., , с. 625 – 626.
(2) Друк. Бібліотека для молодежи 1888, стор. 162 – 16З.
(3) Друк. Бібліотека для молодежи 1889, стор. 1 – 2.
(2 + 3) Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 601 – 603.