6. Кінь і батіг
Юрій Федькович
Варіанти тексту
|
||
Хтось їхав раз тай став си попасати,
Як то звичайно у дорозі;
Батіг заток він лишив на возі,
А сам пішов собі у хату.
А кінь як вчепиться батога:
«Ай, ти непевний, каже, друку!
ти вибив мене до живого!…
Ти клочаний, прядівний прядів’яний тлуку!»
«А знаєш, що? – батіг йому мовить каже, –
Ану тягни но ти, як треба,
Чи будеш битий? Ні, далебі,
Батіг бо ся лиш на нетяги в’яже.
Як кінь уздрів, що тутка лихо
І що батіг не знає жерту,
Так тяг, так тяг, аж ся задихав…
Так гостить кожний, хто упертий.
Примітки
Друк. Бібл. для мол., 1886, стор. 16. Друкуємо з двох автографів, ut supra.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 531 – 532.