Товариш

Юрій Федькович

То вечір був тихий: понад гороньками

Зірниця вечірна снияла,

А місяць у повен блудив зороньками,

У гаю дес пташка співала.

Ми були на варті у брамі Артемі,

Я спер ся на білім поручу

І там задумав ся о земли родимі,

Заплакав на долю сву смутчу.

А він по тихоньку до мене зближив ся,

Глянувши ми в очи, питав ся, –

I свойов головоньков до мої склонив ся:

Чого-ж то мій брат заплакав ся?..

«Чого то тужити, коли ж ту так красно.

А май усю землю вкриває;

Ни видиш, як місяць присвічує ясно.

Ни чуєш, як пташка співає?»

– Най пташка співає, як хоче і знає.

А я ї, мій брате, ни чую,

Бо моє серденько спокою ни має.

Лишив я дружину любую.

Нїчо він ни мовив, лиш в очи ми глянув.

Сердечне до мене стулив ся:

А пташка тужила, аж явір зівянув.

А місяць під зорі укрив ся.

3 липня 1861.

Примітки

Ся поезія Федьковича знайшлася в зошиті Антона Кобилянського, записанім поезіями, з котрих велика частина була друкована у його брошурці «Holos na holos». Є тут також поезія Ф-а: «У Вероні ген на брамі каменії» з датою: 3 Juli 1861. і з підписом: Josef Fedjkovyč, а зараз по ній подана вище поезія «Товариш» з тою самою датою і підписом F. Кобилянський додав до слів: «Чогож то мін брат заплакав ся?» замітку: Krepki naši vojaki! a jak lyš plakaty znajut. Здається, через цю критику поет не дав потім цієї поезії до збірки Дідицького. – О. М.

Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., т. 4, с. 563 – 564.