Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Горобці да Вишня

Євген Гребінка

Глянь, глянь, летять, да їх летить чимало,

Куди оце летять з оселі Горобці?

Дивлюсь, у сад побрались молодці.

На Вишеньці їх геть-то насідало,

І бенкет зараз підняли;

Цвірінькають, джеркочуть, знай, на Вишні

Із ранку самого до пізньої пори.

Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі,

Що Вишеньці моїй предобре у саду,

Що їй превесело, бо як край єї йду

Або і так коли зирну у сад із хати,

Все зволять горобці по гілочках скакати.

Ось тиждень, як не був, дивлюсь – кат його ма!

На Вишеньці гостей нема.

Чого лишень вони літати перестали?

Як розібрав, бодай і не казать!

Ох! поти жевжики вчащали,

Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали –

Тепер до бідної ніколи не летять.


Примітки

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские приказки Е. Гребенки, Спб., 1834.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 65, № 1.

Подається за другим виданням збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1836, с. 13.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 144.