Ячмінь

Євген Гребінка

Син

Скажи мені, будь ласкав, тату,

Чого ячмінь наш так поріс,

Що колосків прямих я бачу тут багато,

А деякі зовсім схилилися униз?

Мов ми, неграмотні, перед великим паном,

Мов перед судовим на стійці козаки.

Батько

Оті прямії колоски

Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром;

Котрі ж поклякнули – то божа благодать,

Їх гне зерно, вони нас мусять годувать.

Син

Того ж то голову до неба зволить драть

Наш писар волосний, Онисько Харчовитий!

Аж він, бачу…

Батько

Мовчи! Почують – будеш битий.

Примітки

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские приказки Е. Гребенки, Спб., 1834.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 65, № 1.

Подається за другим виданням збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1836, с. 8 – 9.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 141.