Весна

Юрій Клен

Щороку ліс міняє темні шати,

щороку сонце відновляє путь,

щоб золото плескуче розілляти

і в синє плесо серце окунуть.

Я знаю, сорок шостий раз воскресне

сп’яніла вись, і степ, і далина,

але щороку я стрічаю весну,

немов це перша у житті весна.

Надіюсь, вірю і чекаю: може,

вже цього разу збудеться воно,

що стільки років надить і тривоже

і в снах моїх співає, як вино.

І що, коли в потузі непоборній

повстане день, протрубить нам ясу,

і ранок несподівано розгорне

ніколи ще не явлену красу!

V. 1937

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 104.