Зустріч

Юрій Клен

В зіниці бризнуло вогнями,

трамваєм жовтим продзвеніло,

блиснуло синіми очами

і в сніжну далеч відшуміло.

І тільки усміх крадений привіту

коло воріт Наркомсобєза,

де ти вронила білі квіти.

І знову в серці гострі леза.

То, може, щастя відлетіло

на крилах вечора і снігу?

І, мов після швидкого бігу,

само вперед ще пнеться тіло…

Вслід полетіти і догнати?

Та як? Де в Києві знайду я

таксі чи коні і санчата?

Ні, «Наркомлік» би заснувати,

який навіки зліквідує

усі на світі наркомати!

XII. 1938

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 112.