На березі моря

Олександр Кониський

Хвилюй, хвилюй, сердите море,

І хижим звіром завивай:

Бушуй і скелі на просторі

У білу піну убирай.

Реви, бушуй, сердите море,

Людські ридання заглушай;

І кров, пролитую за волю,

З землі невольної змивай!

Коти, коти сердиті хвилі…

В твою безодню глибиню

Пішли й мої надії милі,

Пішло усе, що я люблю.

Усе святе, що дух живило,

Що хвилювало в жилах кров –

Ти все те, море, затопило,

Ти вкрало в сироти любов!

Реви ж, хвилюй, сердите море,

І хижим звіром завивай,

Втопи й мене в моєму горі

Або верни мій давній рай!..

Не вернеш ти святого раю,

Зарило ти його на дні –

Той рай ніколи, добре знаю,

І не присниться вже мені!

Реви ж, бушуй, безкрає море,

І хвилю хвилею вкривай!

Погибло все: душа холоне –

Навіщо ж щиро я кохав?!

29 січня 1876

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Правда. – Львів, 1876. – № 5. – С. 166 – 167. У кінці зазначено дату написання – 29 січня, 1876. Підпис – О. Перебендя.

До збірки «Порвані струни» (с 34) ввійшло із суттєвими змінами – випущено 3-й і 4-й рядки другої строфи (І кров, пролитую за волю // З землі невольної змивай!), що, очевидно, було зроблено на вимогу цензури, внесено інші лексичні зміни.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 527.