Сиротина

Олександр Кониський

Не той сиротина –

Кого рід не знає;

У кого хатини

Й худоби немає;

Не той сиротина –

Хто ходить в десятці,

У кого свитина –

Вся латка на латці;

Аби була в його

Голова та руки;

Любов до народу,

Волі і науки, –

Він не сиротина,

Він родину має,

Він краю дитина,

I край його знає;

Він чадо громади:

Вона його любить,

Як сина кохає,

Як сина голубить.

Хто ж всім коверзує,

Зневажа родину,

Свого не шанує,

А служить чужині;

Хто в краще не вірить,

Душею не рветься

Будущину змірить

Й живе «як живеться»,

Хто правди боїться,

Хто панська дитина, –

Отой-то безрідний,

Отой сиротина;

Тому треба плакать

На себе самого,

Бо не привітає

Вкраїна такого.

Примітки

Вперше надруковано в журн. Основа. – 1861. – № 5. – С. 26. Дата написання не зазначена. Підпис – Олександр Кониський.

З незначними змінами стилістичного характеру твір увійшов до зб.: Кониський О. Я. Порвані струни. – Житомир, 1886. – С. 9. Подається за збіркою.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 512.