Дорошенко

Олександр Корсун

Якову Івановичу Щоголеву

Загуділо, зашуміло

По лісу-дуброві,

А пан-гетьман Дорошенко

Настовборщив брови.

Наміряється пан-гетьман

Ляха воювати,

Скинуть кайдани з народу,

Волю рятувати…

Наміряється пан-гетьман

Волю рятувати;

Собирається громада

Думати-гадати.

Що і як і проти чого,

І на кого йти…

Пише нам вельможний гетьман

У полки листи:

«Пійдем спершу до Києва,

А там й у Варшаву.

Братці рідні! Загинемо,

Та добудем славу!» –

«Добре, добре кажеш, батьку!» –

Поспільство гукає;

А сердешний Дорошенко

У ляхів конає…

За широкими столами

Гуляють пани,

Бенкетують, вихваляють

Гетьмана вони.

Дорошенко! Дорошенко!

Чуєш славу! – Ні!

Йому душно, йому тяжко

Пектись ув огні!..

Спекли, зжарили, поганці,

Знівечили, з’їли…

За те ж добре українці

Ляху відомстили.

Харків

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Маяк», 1845, т. 21, кн. 41, с. 11 – 12. У кінці зазначено місце написання; «Харків».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 316 – 317.