Могила

Олександр Корсун

В леваді, де ростуть клени,

Могилу ізробили,

У тій могилі козака

Старенького зарили.

Не рік, не два лежить дідусь –

Могила зеленіє,

Вже й вапна мохом поросла…

З могили смертю віє.

Як часом лихо нападе

На мене, молодого,

Огидне світ, огидне все –

Чвалаю до старого.

Прийду та й сяду на траві,

Де спить собі покійний.

То запорожець певний був,

То був козак – голінний!

О, як мене старий любив –

Я був іще маленький.

Було, розказує буле,

Співа про Морозенка

Співа про Січу, про ляхів,

Співа про Україну.

Співа та й плаче; а об чім?

Спитайте домовину!..

Антипівка, 31 іюля 1841

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Маяк», 1842, т. 6, кн. 12, с. 15 – 16, за підписом: «А. Корсун». У кінці зазначено місце і дату написання: «Антипівка, 31 іюля 1841».

Подається за першодруком.

Морозенко Станіслав (Мрозовицький Нестор; ? – 1649) – наказний корсунський полковник, сподвижник Б. Хмельницького.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 312 – 313.