Сватання на Гончарівці

Малороссийская опера в трех действиях

Действующие лица

Прокип Шкурат – обыватель из Гончаровки из-за Лопани.

Одарка – жена его.

Уляна – дочь их.

Алексий – помещичий крестьянин.

Павло Кандзюба – обыватель из-за Харькова.

Стецько – сын его.

Осип Скорик – отставной солдат.

Тымиш – обыватель из Заиковки.

Малороссийские девки Девки, подруги Улянины.

Действие в г[ороде] Харькове, на Гончаровке.

Примітки

Вперше надруковано окремою книжкою: Сватанье. Малороссийская опера в трех действиях. Соч. Грицка Основьяненка. Харьков, в губерн. тип., 1836.

Цензурний дозвіл на друкування п’єси було дано у травні 1835 р.: «Печатать позволяется с тем, чтобы по отпечатании представлены были в Цензурный комитет три экземпляра. С.-Петербург, мая дня 1835 года. Цензор Петр Корсаков».

У 1840 р. вийшло друге видання твору: Сватанье. Малороссийская опера в трех действиях. Соч. Основьяненка. Изд. 2-е. Харьков, печатано в унив. тип., 1840.

Цензурний дозвіл датований червнем 1840 р.: «Печатать позволяется с тем, чтобы по отпечатании представлены были в Цензурный комитет три экземпляра. С.-Петербург, июня 28 дня 1840 года. Цензор И. Снегирев».

У текст другого видання, порівняно з першим, внесено кілька незначних змін.

Автограф зберігається: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 67, № 66. На титульній сторінці цензурний дозвіл на постановку: «Одобрить к представлению. СПБ., 22, июль 1836 года. Цензор Е. Ольдекоп».

Між текстом автографа і друкованими виданнями є значні відмінності. Готуючи п’єсу до друку, письменник, зокрема, додав численні пісенні партії, скоротив та доопрацював цілий ряд сцен. У зв’язку з цим змінилося і жанрове визначення твору: в автографі – «малороссийская комедия», а в друкованих виданнях – «малороссийская опера».

П’єса має багату сценічну історію. Вперше поставлена у Харкові влітку 1836 р. трупою Л. Млотковського, вона посіла постійне місце в репертуарі багатьох труп. Протягом 1840-х років вона неодноразово ставилась у Києві, Чернігові, Одесі, Миколаєві, Таганрозі, Сімферополі, Тифлісі та інших містах. У переробці І. Озаркевича під назвою «Сватання, або Жених навіжений» п’єса у 1850 р. була поставлена аматорським гуртком у Коломиї. Організована на базі цього гуртка напівпрофесіональна трупа виступала з цією виставою і в інших містах Галичини.

У другій половині XIX ст. комедія «Сватання на Гончарівці» переступила за межі провінціальної сцени. У 1851 і наступних роках вона з успіхом ставилась у Москві, у Великому театрі, де роль Прокопа Шкурата виконував великий російський актор M. С. Щепкін.

П’єса не втратила своєї популярності і в радянський час. Вона міцно утримується в репертуарі багатьох українських театрів.

Подається за виданням 1840 р. із збереженням традиційної назви – «Сватання на Гончарівці», під якою комедія ставилася на сцені ще за життя письменника.

Озаркевич Іван (1795 – 1854) – один з ініціаторів українського театрального аматорства в Галичині наприкінці 1840-х років, автор переробок п’єс І. Котляревського та Г. Квітки-Основ’яненка.

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 2, с. 7 – 62.