Ясновидящая

Г.Ф.Квитка-Основьяненко

Комедия в четырех действиях

Действующие лица

Ольга Павловна Скупинская.

Федул Петрович Дакалкин – помещик.

Федосья Лукишна – жена его.

Настенька – дочь их.

Майор Достойнов.

Маргарита Чернодушкина.

Антип Макарыч Дрянев – племянник ее.

Евгения.

Трусов – гарнизонный офицер.

Пересиделкина – девица.

Точкин – ученый.

Перфильевна – больная купчиха, старуха.

Дунька – служанка г-жи Скупинской.

Пузыречкин – доктор.

Частный пристав.

Солдаты, полицейские.

Действие в губернском городе.

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Твори в 6-ти т., т. 1. К., 1956, с. 457 – 546.

Чистовий автограф зберігається: ІЛ, ф. 67, № 69. На рукописі е напис: «Посланная г-ну Кони, цензура не пропустила».

Вперше комедія «Ясновидящая» згадується в листі Г. Квітки до С. Аксакова від 28 вересня 1830 р. (С. Аксаков тоді був «стороннім цензором» Московського цензурного комітету, клопотався виданням комедій Квітки):

«Ясновидящая» вся передана в полное Ваше распоряжение, и потому… всякая поправка, переделка, исключение – все зависит совершенно от воли Вашей…

А все, что Вы ни сделаете, верно, будет гораздо лучше, нежели бы мое. Насчет магнетизма только позвольте объяснить, что я не имел намерения опорочить его, но хотел выставить все мошенничества, под прикрытием его творимые, и потому, чего я не умел сделать, потрудитесь заставить кого-нибудь из лиц, рассказав о силе и пользе, ощущаемой нами в открытии магнетизма, тут же бы сожалел, что плутовство под самою благодетельною маскою успевает в своих намерениях. Но это мысль моя, а воля Ваша да будет. Ежели ясновидящая исключится, то и название надобно будет переменить; предлагаю на выбор Ваш: «Ханжа», «Лицемерка», «Странница» и т. под.» [Зубков С. Д. Г. Ф. Квітка і С. Т. Аксаков. – «Радянське літературознавство», 1972, № 1, с. 68 – 69]

Як зазначає С. Д. Зубков, «комедія «Ясновидящая» написана десь наприкінці 20-х років XIX ст.» (Зубков С. Д. Г. Ф. Квітка і С. Т. Аксаков. – «Радянське літературознавство», 1972, № 1, с. 60).

У листах до С. Аксакова від 29 листопада 1830 р., 7 лютого 1831 р. та 13 серпня 1831 Г. Квітка-Основ’яненко просить допомогти у виданні «Ясновидящей». Однак опублікувати комедію тоді не вдалося.

20 липня 1840 р. Г. Квітка-Основ’яненко надсилає п’єсу Ф. Коні для надрукування в журналі «Пантеон русского и всех европейских театров», але цензура її заборонила.

На матеріалі комедії «Ясновидящая» Г. Квітка-Основ’яненко написав повість «Маргарита Прокофьевна» (опублікована в журналі «Москвитянин», 1841, № 9, с. 13 – 155).

Подається за автографом.

«Москвитянин» – російський «учено-літературний журнал», видавався в Москві М. П. Погодіннм у 1841 – 1856 рр.

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 1, с. 302 – 380.