Уздоровлення

Антін Могильницький

Тоді недужий піднісся з підлоги,

Веселим оком в-коло подивив;

Черствий, здоровий став різко на ноги,

Гейби руков му слабість відоймив.

Уста котрими виголосять слови,

Якими барви змалює маляр,

Як своє щастя повітав здоровий,

В якій утісі розплився скотар?

Оба з подяков коліна зігнули

І цілували сліди ченців ніг,

З саквів багаті дарунки добули

І викладали рядом на обліг.

Але інокам шлюби їх закону

Забороняють достатки, розкоші,

Тіла вигоди і світа мамону,

І тлусті страви і трунок і гроші.

З того ж ся гості дуже чудували,

Що відкинули їх дар зиакомитий,

Що з всіх достатків заледво прийняли

Лиш кілька п’ядей поставу на свити,

І дзбан олію, торбу сушенини,

З шкірок овечих теплі одежини.

Хто ж сподівався, що в такім завзятку

Програють справу побіджені духи?

Замість пагуби послужать к пожитку,

І справлять ченцям на зиму кожухи?

Так уже мали обхищену хатку,

Дость поживління, вигоди, пиття

Напротив зими, против недостатку, –

Все, чого конче треба до життя.

На тих добитках малих приставали,

В пущі щасливі, в нищеті багаті.

Чим менше мали, тим менше жадали,

Майже щасливші, як в світлій палаті!

По службі божій обід з сушенини,

І що Бог ще дав на скупім столі,

З’їли з подяков в половиці днини,

Жажду гасили в чистім джерелі.

Потім спішили до дневной роботи

Полетом ніби шибколетних крил,

Бо жива віра додала охоти,

По кожнім труді відновлених сил.

Примітки

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 451 – 452.