04.1902 р. До Михайла Коцюбинського

Вельмишановний добродію Михайло Михайловичу!

Велике спасибі Вам за Ваш подарунок. Смакуючи, перечитував я його у "Київській старині": які хороші малюнки і людей з їх горем та болем, і природи з її світовою красою, такою іноді німою і глухою до людського горя!

Дуже мені подобалось Ваше "Дорогою ціною". Найбільше всього перша частина, де так правдиво малюється гірка доля кріпацтва, мандри, щире кохання втікачів. Друга частина – мандри і життя серед циган – може, через те менше подобалось, що я мало знаю сю сторону, або – краще сказати – зовсім не знаю. Здається ще мені не зовсім певним, – чи змогла б Соломія перша хоч би і в турка стріляти? Що це діло можливе – я згоджуюсь, оже щоб це було заурядне діло – то навряд. Через те і здається мені Соломія в цьому місці дуже вже піднята угору: якби вона орудувала тут не пістолем, а тим самим веслом, яким орудує Іван, то, здається, було б подібніше до неї, хоч і рішучої такої, що вона піде за коханим і в огонь і в воду. Ну, та про це нічого казати багато. Добре і те, що цілком Ваше оповідання робе такий хороший вплив. Я запитував у декого з членів комітету, що відає нашою публічною книгарнею, чи не взявся б склад при книгарні розповсюджувати Ваше "Дорогою ціною"?.. Обіцяли побалакати про це на першому ж зборі. Коли порадяться, то думка є запрохати у Вас сотню примірників, – може, й на готові гроші.

Дуже Ви мене та й усіх нас запечалували своїм одказом запомогти нам улаштувати як слід або годилося – збірник. Ми такі певні були на Вашу запомогу, бо кому ж нас і зарятувати, як ми перше всього самі себе не будемо зарятовувати? Ні, вже, добродію, не одмагайтеся від запомоги, – хоч яку невеличечку штучку, а зашліть до нас! Кажете: не вмієте швидко писати. Я не знаю, чи хто так нешвидко пише, як я? А все ж таки думка хоч що-небудь та подати. І я роботою казенною обкладений так, що кожного вечора до півночі доводиться над нею сидіти, а думка – хоч після півночі по одній стрічці що-небудь написати. Сьогодні стрічка, завтра стрічка, за тиждень – то й сім стрічок, а як за місяць, то набереться аж 30. Отак потроху та помалу, то, може, що-небудь і виклинеться. Певне, що коли й Ви тільки захочете, то не кинете нас без зарятунку. Захотіть, добродію наш шановний, – дуже Вас просимо і уклоняємося! Бувайте ж здоровенькі та до діла охочі.

До Вас щиро душею прихильний

П. Рудченко.

Примітки

Вперше надруковано в «Науковому збірнику за рік 1924», стор. 187 – 188. Подається за автографом (Чернігівський державний літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського, № А-2040).

Лист не датований. Датується орієнтовно за змістом.

…Ваш подарунок. – Оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною» – відбиток з журналу «Киевская старина», 1902, січень.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 487 – 488.