Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

4

Переклад Степана Руданського

Варіанти тексту

Всеслав собі на седьмому

Трояновім віку [68]

Кинув жереб та й поїхав

По любую дівку.

І круками, не ногами,

Підперся об коні,

І прискочив до Києва

В желізнії броні,

І там собі тілько стружжам

Від копія свого

Дотикався до княжого

Стола золотого.

Від них скочив лютим звіром

В північній годині

З Білгорода, обісився

Ще в тумані синім.

І візницями тяжкими

Та трирогачами

Відчинив іще до рання

Новгородські брами;

Розбив славу Ярославу,

Полив сухі ниви,

І з Дудуток [70] сірим вовком

Скочив до Немиги [71].

А в Немизі снопи стелють

Та все головами,

А молотять по головах

Стальними ціпами.

І на тоці життя кладуть,

Решетами сіють

І живую душу з тіла

Лопатами віють.

І береги на Немизі,

Низькі та кроваві,

Не бологом посіяні –

Руськими костями…

Всеслав було людей судить,

Князям раду радить,

А сам вночі сірим вовком

І надить, і вадить.

З Києва до Тмуторканя

Ще до кур доскочить,

Путь Хорсові великому [72]

Вовком перескочить.

Тому в Полоцькім дзвонили,

Утреню в Софії,

А він чував аж у Київ

Дзвони голоснії.

Але дарма! В другім тілі,

Хоч і душа віща,

Та зазнає біди часто,

Як та і невіща.

І на його, може, долю,

Долю нещасливу,

Баян віщий і ізмислив

Приспівку правдиву:

«Не тра, – каже, – ні хитрому,

Ні горазду бути,

Бо і птиці гораздії

Суда не минути!»

О, стогнати Руській землі

Не час, не годину,

Спом’янувши князів перших,

Першую годину!

Не сил було пригвіздити

Владимира [73] того

До київських гір високих,

Стола золотого.

І ото ж то тепер стали

Стяги та коруги:

Їдні стяги Рюрикові,

Давидові [74] другі.

Но й волинці [75] носять роги,

Їм хоботи крають,

І їх коп’я на Дунаї

Славу їм співають.

Примітки С. Руданського

68. Бог його знає, який то був перший вік, з которого наші батьки віки лічили. З лишкою декотрі (напр., Кучарський) думають, що тут лік іде з 367 р., коли слов’яне розбили на Дунаї цареградського воєводу Трояна.

70. Дудутки, невеличке місто коло Новгорода Великого.

71. Немига – теперішній Німень.

72. Хорс – бог здогону.

73. Владимир І.

74. Рюрик і Давид, сини Ростислава. Рюрик княжив у Києві 1194– 1211 р.

75. Волинці – то Роман і Мстислав. Вони тим вкраяли хобота Рюрикові і Давидові, що два рази зганяли Рюрика з київського стола, ще й за другим разом постригли його в монахи.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 236 – 243.