Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / С / Михайло Старицький / Поезії / Марусі

Поезії

Марусі

Михайло Старицький

Не плач, моя рибко кохана,

Шануй оченята-зірки!

Я знаю, образили сп’яна

Тебе оті пані бридкі:

З тебе насміхалися знову

На гулянці майській в гаю, –

За одіж селянську крайову,

За мову родиму твою.

Утри свої сльози срібляні,

Насмійся над ними сама:

Хіба ж ти не знаєш, що в пані

Сумління у серці нема?

Яке їй, скажи мені, діло

До тих роботящих людей?

Вона убира своє тіло

Для спещених, заздрих очей.

Ще змалку брехнею сповита,

Вона тільки знає одно,

Щоб блиском свого оксамиту

Усіх затоптати в багно.

Душі її скарб із-за злота

Бруднився чималі рази…

Чи ж варт ота панська пустота

Й одної твоєї сльози?..

1876


Примітки

Вперше надруковано в ж. «Літературно-науковий вісник» (далі скорочено «ЛНВ»), 1902, т. XVIII, кн. 6, стор. 130 – 131. Друкується за ним виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 68.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 289

Модифіковано : 18.07.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.