Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / С / Михайло Старицький / Поезії / Поклик до братів слов’ян

Поезії

Поклик до братів слов’ян

Михайло Старицький

Чи довго ще кривді і гвалту тлумити

Святе наше право розвою?

Невже не одної ми матері діти,

Невже не брати між собою?

За віщо ж зневага? Для чого не милі

Братам наші щирі жадання?

Кого ми чіпали, кому ми вчинили

Чи кривду, чи зле руйнування?

Ми тільки боролись за власную хату,

За те, що нам дорого й нині;

Бажаємо ми і тепер небагато:

Рідного розвою родині, –

Щоб дума славутня і мова співоча

Ширіли й пишались в народі…

Ми всіх пригорнули б до серця охоче,

Якби нам хоч трохи свободи!

Чому не ймеш віри ти, брате москалю?

Невже ти лякаєшся зради?

З тобою недолі нас кревно з’єднали, –

Не буде між нами розради.

З тобою давно ми працюєм на полі

Розросту науки й освіти,

З тобою давно ми шукаємо волі –

Її нам з тобою ділити.

А ти, брате ляше, – невже пак до суду

Між нас буде нелад невдячний?

Ой скинь-бо з очей ти сю давню полуду

Та праведно глянь, необачний!

Ми тільки за наше лягали кістками,

Коли нам чинилися шкоди;

Ніколи не гралися ми кайданами,

Чужої не гнули свободи.

Хай чех оповіда, чи ми не стояли

За волю братерню горою?

Та з Жижкою ж вкупі діди наші дбали

Й здобули козацького строю!

Хай сербин розкаже, чи ми не братались

Оружно з ним в щасті і в горі?

За віру, за волю чи ж ми не рубались

На горах, на полі, на морі?

Спитайсь у словака – і той не згадає

Від нас коли-небудь образи:

Злоби не було в нашім серці й немає –

Ми хтіли б загоїти врази.

До згоди ж, до гурту, до купи, слов’яне!

Забудьмо днедавнії свари,

Вгамуймо, братове, розладдя погане:

Встають-бо на заході хмари!..

Спізнаймося сами, вважаймо на брата –

Тоді нас ніхто не здолає;

Тоді не дамо ми німоті урвати

Ні цяти слов’янського краю!

Подаймо ж ми руки на вічне кохання

І крикнім на бенкеті згоди:

«Ми цілому світу бажаєм братання,

Поради, освіти й свободи!»

1872


Примітки

Вперше надруковано у ж. «Правда», 1872, № 1, стор. 9 – 10, під псевдонімом «Гетьманець». Друкується за збірником «Вік», т. I, К., 1902, стор. 278 – 280.

У збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. І – IV, ця поезія надрукована з деякими відмінами під заголовком «До слов’ян». У збірці «Поезії», К., 1908, стор. 1 – 2, вона також надрукована з деякими змінами під заголовком «До слов’ян», без 6-ї строфи.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 49 – 50.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 621

Модифіковано : 22.01.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.