Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Остатній бенкет царя Лазаря

Переклад Михайла Старицького

Славу славить Лазар-князь достойний,

У Крушевцю, в своїм сховнім місті.

Старшину всю посадив за столи,

Старшину і старшинят-юнаків:

По праворуч у царя – Юг сивий,

А за батьком – Юговенків дев’ять;

По ліворуч – Бранковенко Вука,

А за ним вряд – інші сербські мужі;

Насупроти – воєвода Милош,.

Коло його воєвод ще двоє:

Йван Косанчик та Милан Топлиця.

Взявши з столу щирозлотий кубок,

Цар здіймає до громади слово:

«До кого я маю випить чашу?

Якщо мав би по літах я пити,

Пив би зараз до Богдана-Юга;

Якщо мав би по державі пити,

Пив би я до Бранковенка Вука;

Якщо мав би по любові пити,

Пив би я до діверів коханих,

Дев’ятьох юнаків Юговенків;

Якщо мав би по красі я пити,

Пив би я до Йвана Косанченка;

Якщо мав би я по зрості пити,

Пив би я до Топлиці Милана;

Якщо ж мав би по юнацтву пити,

То вже певно не кого інче,

Як до рук Милоша Обилича!

За здоров’я, за твоє, Милоше!

Будь мені чи вірен, чи невірен,

(Вирне правда і потоне кривда!)

Хоч і зрадиш мене завтра в бої,

Ставши на бік до царя Мурата, –

П’ю за тебе, будь здоров, Милоше!

На! цей кубок – вино добре випий,

А його сховай од мене в шану!»

Схопивсь Милош на легенькі ноги

І цареві до землі вклонився:

«Тобі хвала, славний князю Лазо!

Тобі хвала за твоє вітання,

За вітання й за дарунок – хвала!

Та не хвала ж за твою примову!

Нехай бог мене скарає смертю –

Не зневірив ще нікого зроду

Й не зневірю аж до віку-суду!

Моя думка – на Косовім завтра

Полягти за віру християнську.

А що зрада, – то бік тебе, царю,

Тихомиром п’є вино холодне:

Бранковенко, проклятий невірник!»

«Завтра рано, в день святого Віда,

Будем відать на Косовім полі,

Чия віра, а чия невіра.

Бог один хай буде мені в поміч!

Я на рано завтра в поле лину,

Заколоти турчина Мурата

І ногою йому стать на горло.

Як же бог окриє мене й доля,

Що вернусь живим я до Крушевця,

То піймаю Бранковенка Вука,

Прив’яжу до мого спису вгору,

Як куделю ту на кужіль – жінка,

Й понесу геть по Косовім полі!»


Примітки

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 467 – 468.