Ягоди

В. Ганка,
переклад М. Шашкевича

Пішла мила на ягоди

в зелену дуброву,

задерла си острим тернем

ножечку біленьку.

Не може моя миленька

на ніжку ступити.

Ой ти, терне, остре терне,

про що-сь біль вчинило?

За те будеш, остре терне,

з бора виметено.

Пожди, мила, в холодочку,

в зеленім борочку;

я побігну на леваду

по коня білого.

Коничок ся на леваді

в густій траві пасе,

моя мила в холодочку

на милого ждає.

Ялась діва жалкувати

стихенька в дуброві:

«Ой що річе моя мати?

Я – нещасна роба!

Всігда ми мовляла мати:

«Стережись молодців!»

«Чом ся молодців стерегчи,

Коли добрі люде?»

Приїхав-єм на конику,

як сніжок, біленьким;

з коня-м скочив, вв’язав на сук

за срібельну узду.

Дівча-м обняв, притис к серцю

і цілував уста;

і забула красна діва

більний терн в ноженьці.

Голубили-смо ся, миловали-смо ся –

над западом сонце,

«Їдьмо, милий, борзі домів,

сонінько нам зайде!»

Борзо-м скочив на коника,

Як сніжок, білого,

і на руці-м взяв миленьку,

з нев домів поїхав.

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 80 – 81.