Ідилія

Сидір Воробкевич

1

Вчора була субота,

Докінчилась робота.

Нині неділя свята.

Ти дівчино молода,

Чи не чуєш, як той бас

Та до танцю кличе нас.

Гей, шинкарко, не дрімай!

Меду, пива наливай!

Цигане, у скрипку вшквар

І в цимбали гучно вдар!

Під липов тінистов цимбали бринять,

А хлопці з дівками як вихор летять.

Весь тиждень працюють, пшениченьку жнуть,

В неділю гуляють, присюди всі тнуть.

Та скриппочка піє, басисько реве,

За руку хлопчина дівчину веде.

Дівчина, як пава, як рожа, як мак,

А хлопець правдивий дніпровий козак.

Вже сонечко зайшло, цимбали, бас мовчать,

Здіймаєся горі вже дим густий із хат.

Керниця з журавлем, там ладна є вода,

З коновков там стоїть дівчина молода.

До неї мов орел хлопчина прилетів,

До серця притулив, не міг дібрати слів.

Як в ірій журавлі летіли восени,

Ступили під вінець, побралися вони…

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 170 – 171.