«Ліс дрімає, лиш верхами…»

Сидір Воробкевич

Ліс дрімає, лиш верхами

Тихий вітер шелестить,

І поточок між скалами

Ще шепоче, ще не спить.

Звук дзвіночка розлетівся

По долині і завмер;

Стало тихо, мир над світом

Темні крила розпростер.

Понад ліс пливе, мов серп той,

Місяць; колесо в млині

Вже спочило, лиш флояри

Звуки чути ще сумні.

Загримів лісами вистріл,

Знов утихло все кругом;

Вся природа задрімала

І заснула мирним сном.

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 87.