«Як стелиться весна горами…»

Сидір Воробкевич

Як стелиться весна горами

І в сонці топляться сніги.

Як одягнеться ліс листками,

Трава покриє всі луги,

Коли поверне до діброви

З країв далеких соловій

І гімном радості-любові

Захопить нас, як чародій, –

Тоді пісні і в мене ллються,

Тоді душа вже не сумна –

Чи є що кращого на світі,

Як чарівниця та, весна?

Тоді була весна, як нині;

Вітрець полями потягав,

А соловейко на калині

Чудесно-любо щебетав,

Як, любко, ти мені сказала

Так мило, наче соловій:

«Тебе я вірно покохала,

Ти добрий, любий хлопче мій!»

Тоді ми разом заспівали,

Душа вже не була сумна:

«Чи є що кращого на світі,

Як чарівниця та, весна?!»

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 86.