6. Боротьба за скасування десятинної данини і за самоуправу. О’Коннель – лорд-мером

Дмитро Донцов

Головною метою О’Коннеля, як завзятого католика, було випровадити католицьку церкву в Ірландії зі стану проскрибованості й пригніченості. Він зовсім не хотів кривдити протестантську церкву, не прагнув їй відібрати її доходів, для католицьких священиків жадав лише, щоб приділили їм їх парохіяльні домівки. Головна ціль його пропозицій була – покласти край несправедливій десятинній данині. Значну частину церковних маєтків готов був полишити у володінні їх дотеперішних властителів. Сі маєтки, та ще добровільні датки вірних, вистачили би цілком, щоб утримати протестантське духовенство. Але десятинна данина, як податок, наложений на католиків, в користь протестантів – мусить зникнути.

Сю десятинну данину хотів він зужити на фонд для бідних, шпиталів, захоронок і пр. Але в сій вимозі, як і в інших, О’Коннель випередив свій час. Щойно багато років по смерті ірландського трибуна перевів се Гладстон. З виїмком кількох радикалів, ніхто в Англії не хотів на се пристати. Оксфордські теологи проголосили, що десятинна данина – рабунок. Сер Роберт Піль годився, щоб держава регулювала доходи церкви, але не годився, щоб вона мала право зміняти призначення десятинного податку, і те, щоб вживати його на нецерковні цілі. Те, що є власністю протестантської церкви, повинно при ній залишитися.

Торії стояли на непримиримім становищі, але між вігами не було щодо сеї справи єдності. Лорд Альторп і Джон Решель гадали, що оскільки потрібні доходи протестантської церкви забезпечені, ніщо не перешкоджає тому, щоби призначити десятинний податок на інші цілі – доброчинні і пр. Справа достигла до рішення щойно за кабінета сера Роберта Піля. Міністерство в 1835 внесло законопроект про скасування ірландської десятинної данини, в тім законопроекті м. і. стояло, що всяка надвишка з доходів протестантської церкви повинна бути зужита на цілі релігійного і морального виховання цілого населення острова. По ухвалі того законопроєкта, кабінет уступив і на зміну Піля прийшов лорд Мельборн.

Законопроект Піля – се була лояльна, хоч слаба спроба покласти край маркантній несправедливості. Всі признавали, що існуючий стан протестантської церкви не міг дальше тривати; що число й доходи єпископів не стояли в ніякій пропорції до числа їх дієцезій. В Ірландії було 151 протестантських парохій, в яких не було ні одного протестанта. Але лорд Мельборн хутко побачив, що не в стані провести в життя ту постанову. Бо коли кабінет – як того жадала конституція – знову предложив парламентові додаток про десятинну данину, палата громад приняла його лише невеличкою більшістю; більшість англійських послів, між ними голова вігів лорд Стенлі, голосувала проти уряду. В країні настрій був яскраво ворожий проектові, ворожа йому була й корона. А палата лордів відкинула проект величезною більшістю. Питання десятинного податку знову лишилося нерозв’язане. Хоч ясно було, що без розв’язки того питання не буде спокою в Ірландії.

Радикально настроєні прихильники проекту домагалися ужити практикованого – хоч рідко – в таких випадках заходу: номінації нових лордів, але кабінет не рішився викликати в такі часи нову кризу в Англії і дав в 1838 сій постанові упасти.

Не зважаючи на те, що проект перепав, все ж таки зроблено дві важні зміни в справі десятинної данини. Внаслідок одної постанови 1833 р. було скасовано два єпископства і деяке число менших протестантських парохій, доходи інших епископств значно зменшено, а осягнуту в той спосіб надвишку приділено на будову церков і приходств. Потім в 1838 р., за згодою обидвох партій, на місце десятинного податку встановлено грунтовий, внаслідок чого (зменшену о 25%) податкову квоту знято з католицьких селян і наложено на протестантську велику посілість. До того прийшла ще одна реформа: здавна занедбане католицьке шкільництво дістало більші приділи від уряду; запроваджено в 1838 бракуючий досі в Ірландії закон в користь бідних і зреформовано статут громад, що збільшив участь ширших верств населення в місцевім самоврядуванні. Наступного року О’Коннеля вибрали лордом-мером Дубліна і місто величезною більшістю домагається, в окремій петиції, скасування унії.

Примітки

Альторп – (John Charles Spencer, 3rd Earl Spencer, Viscount Althorp, 1782 – 1845), британський політичний діяч.