Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Допоміжні історичні дисципліни / Нариси з історичної географії України / Брацлавська волость у 1392 році

Брацлавська волость у 1392 році

Гедзь Тетяна

Стаття "Соколецька волость та навколишні землі у 1391 році" [1] базується на грамоті 1391 року господаря Подільської землі Федора Коріатовича, знайденій та опублікованій білоруським істориком А. Грушею [2]. Ця грамота Федора Коріатовича підтверджує привілей, раніше наданий Костянтином і Федором Коріатовичами воєводі Гринькові на право володіння містом Соколець, Соколецькою волостю, а також окресленими в грамоті прилеглими землями. У статті "Соколецька волость …" опубліковано карту із згаданими у грамоті топонімами, що переважно знаходяться між Россю та Південним Бугом, а також висловлено припущення про існування у той же час іншої адміністативної одиниці із центром у Брацлаві, що мала гіпотетичну східну межу по вододілу річок Буша і Русава.

У 2014 році було знайдено документ, що підтверджує існування наприкінці XIV cтоліття Брацлавської волості та показує частину її території. Це ще одна грамота Федора Коріатовича, що зберігається у копії XVI cтоліття в Національному архіві Кракова (Archiwum Narodowe w Krakowie) [3]. Відповідно до цієї грамоти, датованої серпнем 1392 року, Федор Коріатович передавав своєму слузі Пашку (Павлу) Васневичу сім сіл у Брацлавській волості на Поділлі. Оскільки згідно з грамотою обриси Брацлавської волості відрізняються від зробленого раніше припущення, виникла необхідність публікації карти, уточненої з урахуванням нової інформації.

Перейдемо до розгляду грамоти 1392 року, де згадано сім сіл Брацлавської волості.

"Мы кн(я)зь Федор Кориатович Божию м(и)л(о)стию князь господар Подолские земли … дали есмо слузе своему Пашку Васневичу села в Брацлавской волости за его верную службу в дедизну, отчизну и детѧм его зо всим правом з даньми, з винами и с судами и с пересудами, на имѧ села Шандыровъ, Новоселицу на Богу, а от устьѧ Бразницы до Кутелевы пасеки зъ обыдву сторону Богу не маеть сѧ нихто уступовати по потоки, што тут пришли и в озеро. Третее село Костентинов, а от устьѧ бегучы доле(м) Сильницею зь обох сторон до Собачьего Млынища, а в то сѧ не маеть нихто вступовати. Четвертое село Куничее на Бершади. Пѧтое село Гавриловцы под Куничим. Шостое Яголковцы на Рогозне. Семое Баксановцы на Дмитрове…. А Пашковым людем волно во всих лесех стоѧти пасеками и бчол искати. А Пашко мает на них перепис мѣти и ловити куницы, и искати в Саврани, и Сарадчыне и Боброве. … А также што коли мают вси земѧне дань давати в татары, тое мають давати Пашкови люде [4]".

Місто Брацлав позначене на карті як B. "Шандыров" – це с. Шендеров Тиврівського району Вінницької області (позначений як B1), що знаходиться приблизно за 4 км від лівого берега Бугу. Оскільки село Новоселицю, річку Бразницю (Бражницю), "Кутелевы пасеки" та озеро згадані у тому ж реченні, то вони знаходилися недалеко від Шендерова. Усі ці топоніми не вдалося ідентифікувати з сучасними. Зокрема, на даний час немає над Бугом села із назвою Новоселиця. Воно або змінило з часом назву, або зникло. Слова "от устьѧ Бразницы до Кутелевы пасеки зъ обыдву сторону Богу не маеть сѧ нихто уступовати по потоки, што тут пришли и в озеро" свідчать, що до Брацлавської волості відносились ділянки землі на обох берегах Бугу.

Наступна група топонімів визначена реченням "Третее село Костентинов, а от устьѧ бегучы доле(м) Сильницею зь обох сторон до Собачьего Млынища, а в то сѧ не маеть нихто вступовати". Однозначно ідентифікується права притока Бугу р. Сільниця, гирло якої позначено як B2. Отже, до Брацлавської волості належали землі від гирла Сільниці угору по течії річки на обох берегах до невідомого нам "Собачьего Млынища". Побудова речення наштовхує на думку, що "Костентинов" знаходився біля гирла р. Сільниця. Схожа назва – Костянтиноград – зафіксована на початку XVIII століття щодо нинішнього с. Тростянчик Тростянецький р-ну Вінницької обл. [5]. Тростянчик знаходиться на березі Бугу приблизно в 20 км нижче гирла Сільниці (B3 на карті), тому ідентифікація його з "Костентиновом" є сумнівною.

"Четвертое село Куничее на Бершади" збереглося до нашого часу. Це село Куниче Крижопільського р-ну Вінницької обл. (позначено B4 на карті). Це село знаходиться над річкою з сучасною назвою Дохна. Але ще в XVII столітті вся річка називалася Бершадь [6]. "Пятое село Гавриловцы под Куничим" не ідентифіковано.

"Шостое Яголковцы на Рогозне". Назва села Яголківці або йому подібні не зустрічаються в інших історичних описах Поділля та відсутні на сучасній карті. Також відсутні дані про річку з назвою Рогозна. На правому березі Бугу є село Рогізна Тиврівського р-ну Вінницької обл. Хоча поселення на місці Рогізної є досить давнім [7] і воно позначене на карті як B5, ідентифікація його як Яголківців XIV століття є сумнівною.

"Семое Баксановцы на Дмитрове". Ні назви села Баксанівці, ні топоніма Дмитрів на сьогодні не збереглося.

Топонім Дмитрів є цікавим з огляду на час його фіксації: кінець XIV століття. Одним з учасників битви на Синіх Водах з боку татар був Димитрій (варіанти імені Дмитрій, Деметрій, Темир), який правив самим західним улусом Золотої Орди на території нинішньої Правобережної України [8]. Єдиний раніше відомий топонім, пов'язаний з іменем Димитрія – "Митиревы Кишины". Він згадується у описі подорожі Зосими, диякона Троїцько-Сергієва монастиря, своєї паломницької мандрівки до Цареграду 1419 року: "И пошли (від Брацлава – Т. Г.) в поле татарское, которое называется Великий Дол, встретили большую реку под Митиревыми Кишинами, которая называется Днестр. Тут была переправа и пограничный рубеж волошский [8]". Існує гіпотеза щодо місцезнаходження "Митиревых кишин" на переправі біля Сороки, або на переправі біля Тягині (сучасного м. Бендери) [10]. В будь-якому випадку "Митиревы кишины" знаходились над лівим берегом Дністра, у тому ж "коридорі" між Бугом і Дністром, що і більшість земель Брацлавської волості. Навряд чи "Дмитров" у грамоті є назвою річки, бо нам не відомо про факти називання річок іменами недавно діючих історичних персонажів. Можливо, це назва місцевості, де розміщувався табір (ставка) Димитрія.

Текст грамоти свідчить, що жителі Брацлавської волості мали "уходи" на річці Савранка/Саврань (B6 на карті), а також в "Сарадчыне и Боброве". Сарадчин може бути ототожнений з селом Саражинка Балтського району Одеської області (B8) [10a] а Бобров – з Бобриком, місцевістю на річці Кодимі, де нині знаходяться два села Одеської обл.: Бобрик Перший і Бобрик Другий (позначено на карті як B7).

Соколецька і Брацлавська волості з прилеглими землями за грамотами Федора Коріатовича 1391 і 1392 років

Соколецька і Брацлавська волості з прилеглими землями за грамотами Федора Коріатовича 1391 і 1392 років

Наведемо також позначені на карті топоніми Соколецької волості. Детальний коментар щодо них знаходиться у згаданій вище статті "Соколецька волость та навколишні землі у 1391 році":

S – Соколець – нині с. Сокілець Немирівського р-ну Вінницької обл.;

S1 – с. Дзюньків Погребищенського р-ну Вінницької обл.;

S2 – гирло р. Торч, притоки Росі;

S3 – витік р. Торч, притоки Росі;

S4 – витік другої р. Торч, притоки Гірського Тікича;

S5 – с. Плисків на р. Роська (Погребищенський р-н Вінницької обл.);

S6 – верхів’я р. Кропив’янки;

S7 – гирло р. Кропив’янки;

S8 – гирло р. Соб;

S9 – cмт Дашів Іллінецького р-ну Вінницької обл.;

S10 – р. Конела.

D0 – "Збуново", c. Дзвониха Тиврівського р-ну Вінницької обл.

D1 – смт Вороновиця Вінницького р-ну Вінницької обл.;

D2 – с. Стара Прилука Липовецького р-ну Вінницької обл.;.

D3 – смт. Iллінці Вінницької обл.;

D4 – "Глинянець", с. Глинське Немирівського р-ну Вінницької обл.;

D5 – р. Русава;

T1 – с. Микулинці Літинського р-ну Вінницької обл.;

T2 – м. Літин Вінницької обл.;

T3 – с. Дашківці Літинського р-ну Вінницької обл.;

T4 – с. Вонячин – нині c. Городище Літинського Вінницької області [13];

T5 – с. Стрижавка Вінницького р-ну Вінницької обл.

Сумнівні "претенденти" на згаданий у грамоті 1391 року Звенигород:

Z1 – смт Звенигородка Черкаської обл.;

Z2 – Swina Horda, табір орди на річці Свіна (сучасна назва Синюха), орієнтовно с. Синюхин Брід Первомайського р-ну Миколаївської обл.;

Z3 – с. Дзвеняче Тетіївського р-ну, Київської обл.

В – Брацлав

В1 – с. Шендеров Тиврівського району Вінницької області

В2 – р. Сільниця, гирло

В3 – с. Тростянчик Тростянецький р-ну Вінницької обл.

B4 – c. Куниче Крижопільського р-ну Вінницької обл.

B5 – с. Рогізна Тиврівського р-ну Вінницької обл.

B6 – р. Савранка/Саврань

B7 – c. Бобрик Перший і Бобрик Другий Любашівського р-ну Одеської обл.

В8 – с. Саражинка Балтського р-ну Одеської обл.

Декілька спостережень стосовно окреслених вище територій.

Початкова територія Соколецької волості лежала виключно між лівим берегом річок Буг та Рось. Правобережні села Дзвониха і Глинське були додані до Соколецької волості пізніше, причому їх ідентифікація викликає сумніви. Відповідно, логічним було б вважати, що Брацлавська і Соколецька волості розділялися Бугом. Але село Шендерів Брацлавської волості розташоване на лівому березі Бугу, можливо, там же локалізуються Новоселиця і річка Бразниця (Бражниця).

Майже всі топоніми Соколецької волості 1391 року збереглися до нашого часу. У Брацлавській волості з сімнадцяти згаданих у грамоті топонімів ідентифікувати беззаперечно вдалося лише п'ять. Можливо, це є наслідком змін топоніміки внаслідок частих змін господарів краю. Усі ідентифіковані топоніми знаходяться недалеко від Бугу. Вододілом Бугу і Дністра проходив давній шлях. Залишаються питання: як далеко на південь від Бугу сягала Брацлавська волость? Чи належали до Брацлавської волості будь-які землі на південь від шляху? Нагадаємо, що у 1419 році територію на південь від Брацлава Зосима назвав "полем татарським", а сама грамота 1392 року фіксує факт періодичного збору данини на татар.

Соколецька волость у 1391 році була надана одному господарю, який згодом носив титул "Соколецький" [11]. У 1392 році Пашко Васневич отримав лише частину сіл Брацлавської волості, а історична особа з титулом "Брацлавський" нам невідома.

Література

1. Гедзь Т.

2. Груша А. Беларускi Гiстарычны Агляд. – Т. 8, Сш. 1-2.

3. Новая грамота князя Федора Кориатовича 1392 г. У зб. Беларуская даўніна. Ред. Микульский Ю. М., Минск, 2014, С. 147–150.

4. Новая грамота князя Федора Кориатовича 1392 г…. С. 149.

5. Історія міст та сіл Української РСР, К., 1972, Т. 2. Вінницька обл., C. 627.

6. Петрунь Ф. Степове Побужжя в господарськім та військовім укладі Українського пограниччя. Журнал научно-исследовательських кафедр в Одессе, 1926. Т. 2, № 2, . Також див. Генеральну карту України Боплана 1648 року та наступних років.

7. ІМІС, T. 2, C. 571. На околиці села Рогізна виявлено залишки поселення черняхівської культури.

8. Пилипчук Я. . Улус Джучи и Центрально-Восточная Европа в XIV веке // Золотоордынская цивилизация, 2014, № 7, C. 294–307.

9. Хожение Зосимы в Царьград, Афон и Палестину. По изданию: Книга хожений. Записки русских путешественников XI-XV вв. М. Советская Россия, 1984. Текст на сайті .

10. Аствацатуров Г. Бендерская крепость. Бендеры, 1997, С. 18–19.

10а. Доповнення 2017 року. Нарешті грамота Федора Коріатовича 1392 року привернула увагу українських істориків. Ідентифікацію Сарадчина взято із статті: В. Михайловський. На маргінесі документа подільського князя Ф. Коріатовича від 1392 р. У зб. RUTHENICA. Щорічник середньовічної історії та археології Східної Європи. Т. XIII. К., 2016. C. 188–197.

11. Новая грамота князя Федора Кориатовича 1392 г…. С. 572.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2018 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1776

Модифіковано : 3.05.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.