Чари ночі
Прасковья Кирий (переводчик)
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її, –
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в цей час вам рада.
На мент єдиний запиши
Свій сум, думки і горе –
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя,
Чаруйсь, хмілій, впивайся,
І серед мрій, і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь: уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Одбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, –
Гори! Життя – єдина мить,
Для смерти ж – вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли весь світ співає?
Налагодь струни золоті, –
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З огнем, з піснями в гості,
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млости.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі…
Та знай: над нас боги скупі,
Над нас глухі й нечулі…»
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її:
Знов молодість не буде».
Чары ночи
Смеются, плачут соловьи
Бьют песней в грудь беспечно.
«Целуй, целуй, целуй ее…
Ведь молодость не вечна!
Ты не смотри, что будет там,
Измена иль забвенье,
Весна идет навстречу нам,
Лови весны мгновенья.
На миг единый заглуши
Тоску, мечты и горе,
Потоки собственной души
Ты влей в кипуче море.
И жизни миг скорей лови,
Чаруйсь и увлекайся,
И среди грез своей любви
Ты чувствам весь отдайся.
Смотри: уж вся земля дрожит
В объятьях пылкой ночи,
Цветам лист страстно шелестит,
Ручей траве воркочет.
Вот звезды светятся в воде.
Летят до туч туманы…
И льется аромат везде,
И вербы словно пьяны.
Когда огонь в душе горит,
Лови его беспечность.
Гори! Ведь жизнь – единый миг,
Для смерти – бесконечность.
Чего же без движенья ты,
Когда поет весь свет?
Настрой же струны красоты,
Свершай весны банкет.
Иди ты смело в гости вновь
(Пусть песнь гремит, как громы)
На праздник радостный цветов,
Любви и снов, истомы.
Все без возврата пропадет,
Что час возьмет, что люди,
Все смерть в объятья заберет,
Навек остынут груди.
Захочешь ты вернуть себе,
Как Фауст, дни былые,
Но боги не спешат к тебе,
Для нас они скупые».
Смеются, плачут соловьи
Бьют песней в грудь беспечно.
«Целуй, целуй, целуй ее…
Ведь молодость не вечна!»
Примечания В. К. Чумаченко
Чари ночі («Сміються, плачуть солов’ї…)» – Українська муза. Вип. 11. Київ, 1908. Стлб. 1061–1062.
Чары ночи («Смеются, плачут соловьи…») – дата перевода неизвестна.
По изданию: Кирий П. М. Украинская муза: Переводы из классической антологии / ред. В. К. Чумаченко. – Краснодар: Экоинвест, 2016 г., с. 60 – 63.