Версія для друку

Софія Малильо. Надія

Своє гніздо

(Василю Васильовичу Козику)

І пташечка мала собі гніздечко в’є,

Не вміє лиш сказати «То моє!»,

А творить його вміло і завзято,

У нім удвох із парою своєю

І заживуть пташиною сім’єю

Та виростять гарненьких пташеняток.

А приклад цей і для людей повчальний.

Так пташечці велить закон універсальний.

У царстві птахів виняток один:

Одна зозуля лиш не в’є гніздечка,

А підкидає всі свої яєчка

У гнізда інших пташачих родин.

І стало для людей гніздо пташини

Яскравим символом і дому, і родини, –

Метафора прозо-ясна нам!

У власнім домі, лиш у власнім домі

Стають реальністю слова відомі,

Освячені буттям: «Мій дім – мій храм!»

І кажуть ще: «Мій дім – моя фортеця!»

У ній безпечно, впевнено живеться,

У ній спокійно думам, почуттям.

Хай ярмарок людський кипить юрбою,

А ти у злагоді з родиною й собою

Живи натхненно і радій життям!

2003