|
|
Юнакові-призовнику
Софія Малильо
Йде до війська хлопець бравий,
покидає будні справи,
щоб Вітчизні послужить:
справа праведна і чиста,
мить священна й урочиста,
пам’ятна довіку мить!
Не сумуй, не плач, юначе!
Час міняється неначе,
тане лихоліття лід,
і не бути тобі нині
«гвинтиком» у тій машині,
що лякала цілий світ.
Сьогодення ще тривожне,
але праця допоможе
обновити рідний край.
Вільні ми на власній ниві
і, дасть Бог, зберем щасливо
трудовий наш урожай.
І не плачте, ніжна Нене:
син прослужить недаремне,
бо промчиться служби час –
і, пізнавши спеки й стужі,
загартований і дужий,
він повернеться до Вас.
Ну а в день цей незабутній –
ще порада на майбутнє,
громадянський наш наказ:
щоб служив – не лінувався,
тілом, духом гартувався
і не тратив марно час.
Щоб листи писав до Нені,
її клопоти недремні
пам’ятав щодень, щомить.
Хай його ласкава доля
та Господня сила й воля
збереже і захистить!
Людина
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
