Батькам і вчителям
Софія Малильо
Минаються епохи та режими,
і майбуття в дні наші входить зримо.
Міняються герби і прапори.
Нема оновлення прикметам ліку!
«Усе тече», – казали споконвіку.
Усе живе до часу-до пори.
Та є, були завжди і будуть завжди
звання-покликання, нетлінні правди,
що не минаються в бігу часів.
Благословенні дні того дитяти,
кому день в день дбайливі батько й мати
дарують хліб і ласку добрих слів.
І серед звань, одвік благословенних,
серед покликань гідних і священних,
що споконвік торують людству путь,
найближче до покликання «родитель»
стоїть шляхетна місія – «учитель».
Відома всім зв’язку їх вища суть.
То ж дяка вам, трудівники сумлінні,
вам, друзі діток вірні й незамінні
й невтомності для них святі зразки!
Навчайте блага юні покоління!
Хвала всім вам за подвиг, за горіння
і щастя-успіхів на довгії роки!
28/IX-1991.
Людина
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
