К Цензорину

Петр Гулак-Артемовский

Donarem pateras grataque commodus…

Hor., lib. IV, od. 8

Когда б мой скромный дом кумиры украшали,

Ваянные рукой художника-творца,

Который силою волшебного резца

В отломках мрамора, иль бронзы, или стали

Героев и богов в Афинах воскрешал;

Иль если б ряд картин изящных в нем стоял,

Которым хитра кисть Парразья животворна

Умела на холсте жизнь с краской перелить.

О нежный Цензорин! О дружба благотворна!

Для вас Гораций сим не стал бы дорожить:

Вам кисть Парразия, вам Скопы истуканы,

Вам бронзы редкие, и чаши вам чеканны,

И те треножники, которых грек искал

На поприще побед и доблестей в награду, –

Я б все вам в дар принес. Но зрю к тому преграду:

Я сих даров лишен, и я их не искал.

А если б и имел, тебя ль их блеск чудесный

Своим изяществом роскошным удивит?

Тебя ль, у коего сам вкуса бог прелестный

С богинею искусств в чертогах председит?

Стихи ль тебя пленят? Стихи писать умею,

И, принося их в дар, усердной жертвой сею

Хочу я восхвалить достоинство певцов.

Что пышны надписи? Что горды обелиски?

Что мрамор, коим Рим тщеславится великий

И в коем воскресил он честь своих сынов?

Ни Ганнибаловых коварств ниспроверженье,

Ни бегство гибельно его за море вспять,

Ни Карфагена в прах безбожного паденье

В потомстве римских дел громчай не возвестят

Как лира звонкая калабрской славной музы,

Бессмертною хвалой тому гремящей вслед,

Кто, Африку поправ и наложив ей узы,

С ней имя разделил во мзду своих побед!..

Коль музы не хотят прославить добродетель,

Где ж должна мзда добру? И кто добра свидетель?

Что рода римлян честь? Где слух их древних дел,

Когда б завистный Крон забвенью повелел,

Чтоб сына Марсова и Рейна деянья

Покрыты были в век печатию молчанья?

Один поэтов глас всесильный мог спасти

Эака мудрого от вод стигийских бездны

И к райским островам волшебно пренести;

Лишь музы, смертного взнося в страны надзвездны

Готовят для него там тысящи отрад

И мужу славному во гроб снийти претят;

Лишь музы на Олимп Иракла преселили

И Зевсовым пирам его сопричастили.

Чрез них-то, нежных двух Тиндара сыновей,

Созвездья на небе лишь только утвердились, –

Как тысящи в морях плывущих кораблей

От близкой гибели в пучинах свободились.

Чрез них и юный Вакх, – с улыбкой на устах,

С челом, от гроздиев лозою увязенным, –

Обеты смертных чад, сокрытые в сердцах,

Венчает в благости успехом вожделенным.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1819, № 1, с. 88 – 92, за підписом «Петр Артемовский-Г-к». Автограф невідомий. Подається за першодруком.

Вірш є вільним перекладом оди Горація «Donarem pateras grataque commodus» (кн. IV, ода 8), початок якої взято за епіграф.

Цензорін. – Можливо, йдеться про римського консула Марка Марція Цензоріна, приятеля Горація.

Парразій (Паррасій) Ефеський (друга половина V ст. до н. е.). – давньогрецький живописець, твори якого відомі з пізніших описів.

Скопа (Скопас) (IV ст. до н. е.) – давньогрецький скульптор і архітектор, численні твори якого відомі в римських копіях.

Ганнібал (247 – 183 до и. е.) – карфагенський полководець і державний діяч. Зазнавши поразки в битві з римлянами 202 р. до н. е., був залишений ними правити Карфагеном, але в 195 р. до н. е. втік до сірійського царя Антіоха III і став його військовим радником у боротьбі проти Риму. Згодом змушений був утікати від римлян до Вірменії та інших країн і зрештою покінчив життя самогубством.

Карфагена в прах безбожного паденье… – Остаточне зруйнування Карфагена сталося 146 р. до н. е. внаслідок 3-ї Пунічної війни, в якій римськими військами командував Корнелій Сціпіон Емілій Африканський Молодший (бл. 185 – 129 до н. е.).

…лира звонкая калабрской славной музы… – Йдеться про давньоримського поета і драматурга Квінта Еннія (239 – 169 до н. є.), родом з Калабрії. Брав участь у 2-й Пунічній війні, був близький до Сціпіона Африканського. Оспівав історію Риму в епічній поемі «Аннали».

…кто, Африку поправ… – Йдеться про римського полководця Публія Корнелія Сціпіона Старшого Африканського (бл. 235 – бл. 183 до н. е.), під керівництвом якого було здобуто перемогу над Карфагеном у 2-й Пунічній війні.

…завистный Крон… – За давньогрецьким міфом, титан Кронос, ставши верховним божеством і боячись втратити свою владу, поглинав дітей, народжених титанідою Реєю.

…сына Марсова и Реина деянья… – Йдеться про Ромула (753 – 716 до н. е.), легендарного засновника Риму; за давньоримською легендою, він був сином бога війни Марса і весталки Реї Сільвії.

…Эака мудрого… – Еак, за давньогрецькою міфологією, син Зевса, за свою справедливість став після смерті суддею підземного царства.

…от вод стигийских… – Стікс, річка в царстві мертвих.

…на Олимп Иракла преселили… – За давньогрецькою легендою, коли міфічний герой Геракл вирішив покінчити життя самоспаленням на вогнищі, з небес спустилася хмара, яка вознесла його на гору Олімп, де йому було дароване безсмертя серед давньогрецьких богів.

…нежных двух Тиндара сыновей… – Йдеться про міфічних героїв-братів Кастора і Поллукса (Діоскурів), які після смерті стали сузір’ям Близнят, що вказує путь мореплавцям.

Вакх (Бахус) – міфічний бог вина й родючості; зображувався у вінку з листя й грон винограду.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 125 – 126.