Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Твардовський

Петро Гулак-Артемовський

(Малоросійська балада)

«Нуте, хлопці! Швидко, шпарко!

Музики, заграйте!

Гей, шинкарю, гей, шинкарко,

Горілки давайте!»

Ріжуть скрипки і бандури,

Дівчата гопцюють;

Хлопці, піт аж ллється з шкури,

Коло їх гарцюють.

Бряжчать чарки, люльки шкварчать,

Шумує горілка;

Стук, гармидер, свистять, кричать,

Голосить сопілка.

Пан Твардовський в кінці стола

З поставця черкає:

«Гуляй, душа! Тра-ла-ла-ла!»

На ввесь шинк гукає.

В батька й матір отамана

І громаду лає;

Скрутив жида, як гамана,

Ще й усом моргає!

Сікнувсь улан – він вздовж його

Шаблюкою тріснув.

Улан – тю-тю!.. га-га!.. го-го!..

Зайцем в кутку приснув.

Взяв набакир писар шапку,

Пан грішми забрязкав:

Аж гульк! Писар – верть в собаку

І на всіх загавкав.

А шевцеві пан Твардовський

В такі знаки дався,

Що, мабуть, із час московський

Барилом качався.

В ніс втеребив дві бурульки;

З бурульок, мов з кухви,

Б’ють під стелю через рульки

Джерела сивухи.

Б’ють джерела… Пан-гульвіса

Кухоль підставляє;

Аж зирк в кухоль! – Що у біса?

В’юн на дні іграє!

«Дух святий, миряни, з нами!

Вилупіть лиш баньки:

В’юн утік, а цап з рогами

Вилазить із шклянки.

Мекнув, мов його родимець

Почав мордовати.

Та й стриб в комин; аж гульк – німець

Стоїть серед хати!

Ніс – карлючка, рот свинячий,

Гиря вся в щетині;

Ніжки курячі, собачий

Хвіст, ріжки цапині,

Дриг ногою!.. Круть ріжками!..

В пояс поклонився:

«Ну, Твардовський, час, із нами

Щоб ти розплатився!

Гуляв єси, верховодив,

Усім взнаки дався;

Дівчат дрочив, жінок зводив,

Над всіми знущався.

Чого душа забажала,

Мав всього ти стільки!..

Курей, ковбас, м’яса й сала,

Бочками горілки.

Нагрів і нам ти чуприну,

Як сам здоров знаєш:

Окульбачиш, мов скотину,

Та всюди й гасаєш.

Годі глузовать з чортами,

Слова – не полова:

Чи забув, яка між нами

З тобою умова?

Лиса гора… бритва… палець…

Паперу півкарти

Гайда в пекло!.. Кров на смалець, –

З чортами не жарти.

В письмі стоїть (читай сміло):

На кагал бісовський

З начинкою душу й тіло

Одписав Твардовський.

Служить йому чорти мають

(Так прийшлось в умову),

Поки в Римі не піймають,

Амінь сьому слову!

Що тепер, Твардовський, буде,

Про те в пеклі знають:

Сю корчму хрещені люде

Римом називають».

«Бач, чортяка!.. Бач, падлюка!..

Як умудровався!

Се вже, бач, німецька штука, –

Твардовський озвався. –

Та вже ж чи йти в пекло справді

То й підем, байдуже!

Але й ти роби по правді

І не чванься дуже.

Заглянь в контракт твій зо мною

Яка там умова? –

Ще три штуки за тобою;

Витнеш – ні півслова!

От, бач, висить над дверима

Завбільшки із цапа

Перед твоїми очима

Мальована шкапа.

Нехай шкапа підо мною.

Огирем гарцює,

Нехай крутить головою,

Стриба і басує.

Ти тим часом піску в жменю:

Гарапник тройчатий

Сплети з піску, як з ременю,

Коня поганяти;

Ще ж попасать коня треба,

Стать на одпочинок:

То вже, гляди, щоб як з неба

Вродився будинок.

Будинок з лушпин горіха

Отам за байраком;

Із борід жидівських стріха,

Цвяхована маком.

От і гвіздок на починок

Чверть ліктя завдовжки.

По три в кожну вбий з мачинок,

А менше – ні трошки».

Біс перистий свиснув, кляснув, –

Аж кінь вже басує:

Батіг з піску в руці ляснув…

Твардовський сумує.

Скік в стремена, давай драла…

Аж що за одмінок?

Стріха в хмарах заблищала,

І мріє будинок.

«Виграв справу! Бач, псяюха,

Здихавсь, мов скажений.

Ну, тепер скупайсь по уха

В водиці свяченій». –

«Змилуйсь, свате, я в сій зроду

Лазні не купався».

Скорчивсь, зморщивсь – шубовсь в

Та й назад порвався.

Захлинувся, чхнув і приснув,

Тричі закрутився,

Тричі тупнув, тричі свиснув,

Аж шинк затрусився.

Хмара, як ніч, налетіла,

І сонце сховалось;

Галок, круків, ворон сила

На стрісі зібралось!

Крукають, кавчать, мекечуть

Всіми голосами:

То завиють, то шепечуть,

Бряжчать ланцюгами!

«Ну, Твардовський, другу справу

Виграли чортяки!» –

«Не кваптесь лиш: ще на славу

Втру я вам кабаки.

Куць програв, куць виграв справу.

Ще як доведеться.

Виграй третю, – глянь на лаву:

Що тобі здається?

Цмокнись з жінкою моєю,

Вона твоя буде;

Як я жив на світі з нею –

Про те знають люде.

Будь ти їй за чоловіка

(Остання умова),

Присягайсь любить довіка,

Та тогді й ні слова!

Нехай піп вам руки зв’яже.

Тепер, по сій мові,

Люде добрі, що чорт скаже? –

Бувайте здорові!»

А чортові не до соли:

Хвостиком киває,

Ніс скопилив, мов ґринджоли,

І дверей шукає.

Стриб по хаті, хап за клямку,

Твардовський – по пиці,

Трісь по гирі – розбив шклянку

І горщик з полиці.

«Ей, не бийсь, кажу, Твардовський!

Гвалт, рятуйте, люде!

Бо вилаю по-московській –

Сором слухать буде».

А тим часом скік к одвірку –

Ну цапом стрибати!

З прогонича зуздрів дірку –

Та й шморгнув із хати.

«Ой, держіть, ловіть псяюху!» –

Усі загукали,

А псяюхи нема й духу:

Поминай, як звали!

«Жінко люба, годі плакать, –

Твардовський озвався, –

Хотів з чортом вас посватать –

Та й чорт одцурався.

Мабуть, всі чорти – бурлаки,

Та ще й розум мають,

Знають, де зимують раки –

Од жінок втікають.

Може, в пеклі інше діло,

В нас сього немає:

Жінка гризе душу й тіло,

Мужик попиває!

Нуте ж, хлопці! Швидко, шпарко!

Музики, заграйте!

Гей, шинкарю! Гей, шинкарко!

Горілки давайте!»


Примітки

Вперше надруковано в журн. «Вестник Европы», 1827, № 6, с. 121 – 129, без дати, за підписом «Г.», з передмовою редактора журналу М. Каченовського (с. 116 – 121). Наводячи деякі відомості з української історії, фольклору та етнографії, він зокрема писав:

«Предлагаем читателям нашим стихотворение малороссийское, написанное в Харькове… Теперь, сколько известно, малороссийская словесность поддерживается единственно стихотворениями в забавном или шутливом роде: такова «Энеида» Котляревского; таковы стихи при «Грамматике» г-на Павловского и несколько очень замысловатых пьес, напечатанных в «Украинском вестнике».

Бесспорно, сюда принадлежит и «Твардовский». Польская словесность с некоторого времени хвалится балладою такого же содержания – произведением таланта г-на Мицкевича, отличного поэта. Герой баллады и его союз с бесом известны не менее в Польше и за Днепром, как в Малороссии и Украине: рассказы об удальстве Твардовского, об его приключениях слушаются с неослабным любопытством, и простолюдины поселяне в досужные часы весьма охотно возобновляют чувство страха в своем сердце воспоминаниями о судьбе Твардовского. Баллада малороссийская есть подражание польской».

Передруковано в журналах «Славянин» (1827, № 27) і «Dziennik Warszawski» (1827, т. 9), а також у додатку до збірки «Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем» (М., 1827).

Надсилаючи М. Максимовичу свою баладу, в недатованому листі французькою мовою П. Гулак-Артемовський натякав, що з огляду на цензуру він вніс у текст певні пом’якшення:

«Повинен вам признатися, що ця дрібничка потрапила до Ваших рук в окремих місцях не такою, якою вона вийшла з-під мого пера. Дуже вимогливий щодо цензури, я був змушений зробити деякі зміни, почасти навіть на шкоду самій баладі; відновлення цих змін збільшило б вартість твору, якщо він її має» (Гулак-Артемовський П. П. Твори. К., «Дніпро», 1964, с. 214).

Текст, опублікований у журналі «Славянин», був випущений також окремою відбиткою: «Твардовский. Малороссийская баллада. Сочинение] Петра Гулак-Артемовск[ого]. Санкт-Петербург, напечатано в типографии императорской Российской академии, 1827» (цензурний дозвіл 12 серпня 1827 р.), в окремих примірниках якої (ДПБ, ф. 229, № 6; ІЛ, ф. 66, № 6) автор зробив кілька виправлень, – можливо, саме в тих місцях, які він мав на увазі в цитованому листі до М. Максимовича.

Автограф невідомий.

Подається за примірником окремої відбитки видання 1827 р. з авторськими виправленнями (ДПБ, ф. 229, № 6).

Твір П. Гулака-Артемовського написано за мотивами балади A. Міцкевича «Pani Twardowska». За свідченням одного із сучасників, сам Міцкевич, «не потураючи своєму авторському самолюбству, визнавав, нібито українська переробка вища за оригінал» (див.: «Русский биографический словарь», Спб., 1900, т. 2, с. 326).

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 53 – 59.