Начальная страница

МЫСЛЕННОЕ ДРЕВО

Мы делаем Украину – українською!

?

Топография Труханова и Долобецкого островов во второй половине XIX в. – 1917

Парникоза И.Ю.

Картографія описуваного періоду дозволяє нам з високою точністю простежити топографію Труханового острова в описуваний період та простежити формування від нього суч. Долобецького острова. Станом на 40-50 ті рр. ХІХ ст. Труханів мав вже свій Західний Ріг. Цей ріг являв собою фактично піщаний прирусловий вал, який утворився вздовж нового головного русла Дніпра, яке пройшло колишньою трасою нижньої Почайни, що добре видно на плані 1849 р. (Рис. 2.5.6.1.). Саме тут на найбільш підвищеній ділянці острова виникне тутешнє поселення. Натомість головні зміни абрисів острова в цей період стосувалися східної частини, де намічалося утворення нового острова – Долобецького. Як ми вказували в попередньому підрозділі, станом на п.п.-середину ХІХ ст. траса проходження нормальних та повеневих вод Дніпра в районі східного узбережжя Труханового острова мала змінний характер – меандрувала. Зважаючи на це, то одна то інша частина Долобецького острова по трасі тутешніх заток відособлялася від Труханового. На мапі 1842-43 та 1846 рр. ми бачимо, що русло заострівного рукава від’єднало майбутню північну частину Долобецького острова від Труханового, південна ж тимчасово приєдналася до Труханового ().

В той же час на мапі Київської та Чернігівської губернії 1849-50 рр., а також мапах Києва 1855 та 1865 рр. спостерігаємо протилежну ситуацію: південна частина відділена по трасі колишнього Долобського озера, а північна приєднана.

Рис. 2.5.6.1. Труханів острів на мапі 1849 р. Показані Західний півострів (Ріг) – – піщаний прирусловий вал та вузька Матвіївська затока Рис. 2.5.6.2. Труханів та Долобецький острови на мапі Київської та Чернігівської губерній 1849-50 рр. 1 та 2 майбутні частини острова Долобецький

На мапі 1849-50 рр. ми бачимо також сараї розташовані на кінці Західного Рогу Труханового острова, а також Матвіївську затоку.

Рис. 2.5.6.3. Труханів острів на плані регуляції Дніпра у зв’язку з будівництвом Ланцюгового мосту, 1852 р. Помітні Матвіїівська затока та частини майбутнього Долобецького острова Рис. 2.5.6.4. Труханів острів на мапі 1850-хх рр. Чорторий перекрито загатою. Матвіївська затока позначена як Старик. Позначено численні стариці, якими переливалася вода під час повеней

В 1851 р. було перекрито Пробитець-Чорторий. Острів Труханів було з’єднано штучним перешийком з Муромцем. На мапі 1850-тих рр. ми бачимо вищевказану дамбу, а також мережу заток, які в повені перетворювалися на протоки – рукави. Саме тому центральну (майбутню) Матвіївську затоку – підписано «рукав Старик». Що стосується обох частин о-ва Долобецький, то обидві частини показані такими що зберігали зв’язок з Трухановим островом, і від’єднувалися протоками лише під час повені. Така застаріла гідрологічна ситуація показна і на плані Києва 1902 р., хоча інші об’єкти на острові є синхронними часу плану. При цьому затока, яка відділяє обидві частини сучасного острова Долобецький підписана оз. Довбичка, Дулебское, Долобское, В цьому ряді назв протоки Старий Чорторий слід вбачати чергову спробу відтворення гідроніма часів Русі.

Труханів та Долобецький (1) острови на…
Рис. 2.5.6.5. Труханів та Долобецький (1) острови на мапі 1869 р. На верхівці прируслового валу – західній частині острова показано окремі споруди, з яких починалася тутешня Слобідка (2). Матвіївська затока функціонує як протока (3) Рис. 2.5.6.6. Труханів та Долобецький (1) острови на мапі 1871-73 рр. (з топографічною ситуацією після 1887 р.) Зазначено яхт-клуб (2) та окремі споруди Слобідки працівників пароплавства (3). 4 – Матвіївська затока – вже перекрита з боку Дніпра, 5 – струменеспрямовуюча стрілка

Суттєві зміни в статусі складових майбутнього Долобецького острова розпочалися у зв’язку з зведенням гребель, які приєднали частини колишнього Труханового до лівого берега. У тому ж 1884 р. дещо вище середини Чорторию було збудовано загату з переливом, що з’єднувала північну частину майбутнього Долобецького острова з лівим берегом. Для руху води прорито канал до т.з. Старого Чорторию – протоки між Горбачихою та суч. Долобецьким островом, яка на планах кін. ХІХ ст.-поч. ХХ ст. ще позначалася як рукав Долобський або «Долбичка» (пролягала по трасі колишнього Долобського озера). Таким чином, сучасна північна частина Долобецького була відокремлена від Труханового та приєднана дамбою до лівого берега. Аналогічною дамбою приєднано до лівого берега південну частину суч. Долобецького, що добре видно на мапі 1871-73 рр. (з топографічною ситуацією після 1887 р.). Останню спеціальною дамбою також з’єднано з Венеціанським островом – це так звана «Чорторийська запруда» на мапі 1910 р. Останню дамбу добре видно на фото початку ХХ ст. Протока між північною та південною частинами о-ва Долобецький на мапі 1910 р. носить назву «каналу 1890 р.». Його залишком є сучасна затока приблизно посередині Долобецького острова. На півдні суч. північної часини цього острова було зведено запруду, що зв’язувала її з невеликим піщаним острівком, створюючи єдиний масив. Це позначена на мапі «Запруда А». Також було зведено загату в верхівці урочища Горбачиха (протоки, що і високу воду відділяла його від лівого берега), як на мапі 1910 р. підписано як Михайлівська запруда. Таким чином було припинено мандрування Десенки-Чорторию, різноманітними ділянками русла в районі Горбачиха – Долобецький острів.

Рис. 2.5.6.7. Труханів та сучасний острів Долобецький на мапі 1894 р. Показано як було перекрито усі протоки через Труханів острів, що призвело до зміни гідрологічної мережі острова Рис. 2.5.6.8. Острів Труханів на світлині поч. ХХ ст. на передньому плані підвищення – прирусловий вал на закінченні Західного рогу Труханового острова

На мапі Труханового острова 1871-73 рр. (з топографічною ситуацією після 1887 р.) ми також бачимо зведену в 1880-х струменеспрямовуючу стрілку. Колишній рукав Старик вже носить назву «Матеевский залив». До речі, Матвіївська затока отримала свою назву на честь київського професора медицини, ректора Київського університету О.П. Матвєєва, який мав тут дачу. До цього вона називалася «Рукав Старик» або «Затон Старик». У радянський час його також називали Перший затон (Рибаков, 1997).

Острів підписано як Труханів, показано яхт-клуб та переправу з Подолу. Пароплавну переправу позначено й на мапі 1880 р.

Рис. 2.5.6.9. Труханів та сучасний острів Долобецький на мапі 1896 р.: 1 – Північна частина – «Ос. Кут», 2 – Південна частина – «Ос. Долобецький». 3 – Яхт-клуб, 4 -5 – Пароплавні майстерні, що локалізуються на підвищених ділянках прируслового валу, 6 – Сторожка у Чорторийської загати, 7 – Матвіївська затока та струменеспрямовуюча стрілка. Показано також мережу стариць, що залишились від проток після їх перекриття Рис. 2.5.6.10. Труханів та Долобецький острови на мапі заплави Дніпра у Києві 1903 р. Показано особливості рельєфу острова. 1 – Яхт-клуб, 2 – Майстерні пароплавства, 3 – Парк «Ермітаж», 4 – Нафтовий бак, 5 – Майстерні пароплавства, 6 – Матвіївська затока та струменеспрямовуюча стрілка, 7 – позначено частини майбутнього острова Долобецький

На мапі 1896 р. вперше бачимо підпис південного фрагменту, колишнього Труханового, як Долобецький острів – але то лише південна частина сучасного Долобецького острова. Натомість північна його частина підписана як «урочище Кут» (згадаємо раніше застосовану назву протоки між Муромцем і Трухановим – Кут). Обидві частини сучасного Долобецького острова внаслідок заходів з перекриття за острівного рукава з’єднані з лівим берегом дамбами. Протока між Венеціанським та островом Долобецький перекрита дамбою.

Острів підписано як Труханів, показано яхт-клуб та переправу з Подолу. Пароплавну переправу позначено й на мапі 1880 р.

Рис. 2.5.6.11. Південна частина сучасного острова Долобецький, листівка поч. ХХ ст. Рис. 2.5.6.12. Південна частина сучасного острова Долобецький, листівка поч. ХХ ст.

Станом на 1890-ті рр. Труханів острів зберігав систему заплавних озер-стариць, зокрема колишню протоку – Матвіївську затоку, вхід в яку був перекритий в 1880-х рр., а також низку заплавних озер в центральній частині острова та близько від закінчення його східного – Лісового півострова. Одне з цих озер імовірно збереглося і по сьогодні в вигляді оз. Лісового на однойменному півострові (воно ж показано на мапах 1910 та 1914 рр.). Детальніший опис цих озер М. (Е.) Шарлеманем станом на 1914 р. буде наведено нижче. В районі Чортория на руслі Долобської протоки існував також невеличкий острівець.

Рис. 2.5.6.13. Південне закінчення Труханового острова на світлині поч. ХХ ст. Рис. 2.5.6.14. Малий острів в районі південного закінчення острова Труханів

На західному розі Труханового острова та території напроти Подолу показано розташовані тут пароплавні майстерні – 2-го та 1-го товариства пароплавства відповідно. На північ від них як і на попередній мапі Яхт-клуб. В північній частині острова в районі Чорторийської загати показано сторожку, як свідчить М. (Е) Шарлемань (1914) то була сторожка водомірного посту.

Рис. 2.5.6.15. Сторожка водомірного посту на перешийку Труханового з Муромцем, фото поч. ХХ ст. Рис. 2.5.6.16. Вид на Труханів острів з правого берега, поч. ХХ ст.

Станом на 1890-ті рр. Труханів острів зберігав систему заплавних озер-стариць, зокрема колишню протоку – Матвіївську затоку, вхід в яку був перекритий в 1880-х рр., а також низку заплавних озер в центральній частині острова та близько від закінчення його східного – Лісового півострова. Одне з цих озер імовірно збереглося і по сьогодні в вигляді оз. Лісового на однойменному півострові (воно ж показано на мапах 1910 та 1914 рр.). Детальніший опис цих озер М. (Е.) Шарлеманем станом на 1914 р. буде наведено нижче. В районі Чортория на руслі Долобської протоки існував також невеличкий острівець. Картографічні джерела 1900-1917 рр. загалом подають абриси Труханового острова, Матвіївської затоки та заплавних озер без подробиць. Виключення становлять плани долини Дніпра 1910 та 1914 р. на яких детально показано детальну топографічну ситуацію. Згідно картографії початку ХХ ст., Долобецький острів продовжував складатися з двох частин (південна частина на одній з мап 1914 р. підписана як острів Долобецький). Північна його частина внаслідок робіт з перекриття заострівного рукава залишається приєднана до лівого берега – урочища Горбачиха, а південна – вже не тільки приєднана дамбою до лівого берега, але й до Венеціанського острова.

Рис. 2.5.6.17. Труханів та Долобецький острови на мапі заплави Дніпра у Києві 1910 р. Показано систему берегоукріплювальних споруд та загат Рис. 2.5.6.18. Труханів та Долобецький острів на мапі заплави Дніпра у Києва 1914 р. Вперше показано труханівське поселення, як Олексіїівську Слобідку

В архіві В.І. Дзівалтовського збереглися витримки з Доповіді про урегулювання заселення частини Труханового острова, яка була підготована 13 квітня 1907 р. (на жаль, без зазначення доповідача і місця її публікації). У ній, зокрема, подається цікавий тогочасний опис острова:

«Форма Труханового острова нагадує грушу, звернену тонким кінцем до півночі. Якщо провести полуденну лінію, що поділяє острів приблизно навпіл, то західний берег острова від цієї лінії, омивається річкою Дніпром, а східний – р. Чорториєм. Східна частина острова (приблизно 1/7 частина) не належить місту Києву і за затвердженою у 1878 р. межею володарями цієї частини є селяни Чернігівської губернії, Остерського уїзду слобід Микільскої та Воскресенської.

З півдня в острів врізаються та розходяться вилкою дві затоки: одна, західна, що називається “Старик”, а друга, східна, – “Старуха”. Старик глибше та ширше Старухи та зручний для зимової стоянки пароплавів. Під час паводку він становить тиху заводь. Ці переваги затоки “Старик” привернули увагу пароплавних товариств по річці Дніпро, які влаштовують тут зимову стоянку пароплавів.

У східній частині острова тягнеться ряд паралельних долинок, що затягнуті вологими місцями, але чим ближче до заходу, західніше затоки “Старик” місцевість підвищується і робиться сухішою. В забудованій частині острова, на південь від яхт-клубу, тягнуться паралельно річці Дніпру невеликі височини, по місцевому “бровки” (прируслові вали – І. Парнікоза). По цим бровкам і розповсюджується головним чином заселення острова».

На мапі 1896 та 1914 р. в північній частині Труханового острова показано сторожку відомства Шляхів сполучення (раніш згадуваний водомірний пост), а на мапі 1914 р. також розташовану на південь від неї Дніпровську біологічну станцію. До-речі, вона показана на південь від траси Подільського залізничного мосту у зв’язку з будівництвом якого її ніби переносили).

Аналіз системи заплавних озер стариць на плані Труханового острова показує що через нього відбувався перелив як вод Дніпра – траса верхньої частини Матвіївської затоки, так і Десенки-Чортория – через основу півострова Лісовий. Обидва потоки проходили через трасу Матвіївської затоки. Для неї також використовувалася назва «Старик», або навіть гібридна «Матвеевский Старик» (на мапі долини Дніпра 1910 р.). Цікаво що згідно мапі 1914 р. чагарниково-лісовою рослинністю було вкрито лише невеликі фрагменти острова. Все інше становив суцільний піщаний масив. На мапі також показано і підписано селище на острові, як Олексіїівську слобідку та яхт-клуб з окремою гаванню, посеред якої знаходиться острів, детальна розповідь про які нижче. Навпроти Подолу показано також автоматичний водний пост та пристані.

Необхідно відмітити, що на деяких мапах: Київської губернії 1905 р. чи мапі Києва 1917 р. абриси Труханового острова подані або застаріло або занадто умовно.

Рис. 2.5.6.19. Труханів та Долобецький острови на мапі Київської губернії 1905 р. Рис. 2.5.6.20. Труханів та Долобецький острів на мапі заплави Дніпра у Києва 1917 р.