Начальная страница

МЫСЛЕННОЕ ДРЕВО

Мы делаем Украину – українською!

?

Днепровская биологическая станция на Трухановом острове 1910-1915 гг.

Парникоза И.Ю.

З 1910 р. на Трухановому у власній будівлі біля Чорторию почала діяти Дніпровська біологічна станція Київського товариства аматорів природи. Тут проводили наукові дослідження річкової фауни і флори. Спочатку станція розмістилась у дерев’яному будиночку на палях біля перешийку між Трухановим островом та Муромцем на березі Чорторию. Тут місто відвело товариству в орендне користування ділянку лугу у 17 десятин. Цивільний інженер склав проект будівлі, а почесний член Київського товариства любителів природи М.О. Кепен, обраний у 1909 р. першим директором станції, забезпечив фінансування будівництва.

Рис. 2.5.6.94. М.О. Кеппен – перший директор Дніпровської біологічної станції

21 січня 1910 р. М.О. Кепен помер, проте, заповів Товариству свою багату природничо-історичну бібліотеку, а для станції – 10 тис. рублів, інструменти, прилади та багато чого іншого. Таким чином, станція швидко запрацювала. Вже весною 1910 р. тут оселився перший науковець-орнітолог, який спостерігав за перельотами птахів.

Рис. 2.5.6.95. Зовнішній вигляд Дніпровської біологічної станції на Трухановому острові (Труды.., 1914) Рис. 2.5.6.96. Дніпровська біологічна станція на фрагменті мапи 1914 р. (Старовинні.., 2010)

В 1914 р. почала виходити збірка “Праці Дніпровської біологічної станції”. У першому випуску Праць керівник біологічної комісії Товариства професор КПІ Ю.М. Вагнер писав:

«Під час весняних розливів Дніпра більша частина Труханового острова ховається під водою. Заливає і луг, на якому побудовано станцію, й вода у разі великого розливу підступає до самої будівлі станції. Кущі та дерева, які зростають по краях лугу з боку Дніпра, виявляються тоді у воді, але сама станція від води не потерпає, тому що вона є типом будівель на палях і вивищується на сажень над водою. Цей відкритий проміжок між підлогою та землею захищає саме приміщення від сирості. Щорічні розливи ускладнюють звісно, сполучення з Києвом, тому, що у цей час на станцію можна діставатися тільки човном. На спаді води можна ще й іншим шляхом: для цього користуються правильними рейсами пароплавів, які перевозять пасажирів через Дніпро у селище, розташоване напроти міста на Трухановому острові. Від пароплавної пристані веде стежка, якою пішохід у 30 хвилин дістанеться станції.

На станції можуть жити одночасно зі зручностями троє, а працювати 6-8 осіб. Втім, якщо потіснитися, то знайдеться місце для мешкання ще двох. Свіжого повітря на станції безліч. Безлад міського життя до станції не досягає, та й саме місто видно лише від пристані та орнітологічної вишки. Тому працюючі там відчувають себе як у селі, попри близькість такого великого центру, як Київ. Це поєднання села з культурою становить, безумовно, не малий плюс у літній роботі» (Вагнер, 1914)

Рис. 2.5.6.97. Схема приміщень дніпровської біологічної станції за (Труды.., 1914) Рис. 2.5.6.98. Інвентар дніпровської біологічної станції, фото 1914 р. за (Труды.., 1914)

В 1915 р. на Чорториї розпочалися приготування до побудови північного залізничного мосту, у зв’язку з чим станція зусиллями М.В. Шарлеманя була перенесена на 18 км. вище Києва до району с. Старосілля на лівому березі Дніпра. В 1921 р. разом з опорним пунктом у Лютіжі вона перейшла до відання Всеукраїнської Академії наук, а 1934 р. перетворилася на Інститут гідробіології (Ковалинський, 2008).