Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Освіта / Студентам / Античні держави Північного Причорномор’я / Духовна культура та релігія / Мистецтво

Античні держави Північного Причорномор’я

Духовна культура та релігія

Мистецтво

Ольговський С.Я.

Як і в інших країнах античного світу, образотворче мистецтво в північно-причорноморських колоніях досягло дуже високого рівня. Пам’ятки архітектури, скульптури, живопису — монументального і вазового, художньої обробки металу (торевтики) каменю (в тому числі й гліптики), дерева, кістки вражають своєю досконалістю. Але, якщо в ранній період мистецтво греків-колоністів перебувало на рівні досить близькому до мистецтва метрополії, то з часом його розвиток пішов своїм шляхом, зумовленим впливом навколишнього іноплемінного світу, що знаходився в постійному і різнобічному спілкуванні з греками.

Скульптура. Цей вид мистецтва був надзвичайно популярний в античному світі. Статуї, бюсти, рельєфи прикрашали площі, храми, громадські і багаті житлові будинки, могили. Скульптури зображали шанованих населенням богів і героїв, видатних державних діячів і громадян за їх заслуги перед містом. Місцеві скульптори, звичайно, перебували під впливом відомих скульпторів з метрополії — Фідія, Скопаса, Праксителя та ін. І навіть копіювали деякі їхні твори — відома, наприклад, ольвійська репліка Афіни-Діви. Разом з тим, в північно-причорноморських скульптурних творах відбились місцеві художні традиції. Особливо помітні вони на Боспорі в перших ст. н.е., меншою мірою в Ольвії та Херсонесі.

Триярусна надгробна стела з Боспору

Триярусна надгробна стела з Боспору

Яскравою групою скульптури на Боспорі є надмогильні стели, відомі ще з V ст. до н.е. Спочатку це були шліфовані мармурові або вапнякові плити, скромно прикрашені профільованим карнизом, фронтоном з пальметами та іншими декоративними мотивами. З ІІІ ст. до н.е. у верхній половині стел почали робити рельєфи, які розміщувались в неглибокій ніші під аркою з пілястрами. На рельєфі зображувались померлі, подружжя, поминальні трапези, воїни та ін. Під зображенням вирізувалось ім’я померлого та епітафія. Кращі за художністю стели відносяться до ІІІ–І ст. до н.е., вони близькі до античних зразків. У перші століття н.е. на стелах вміщують по два, а іноді й по три рельєфи. Так, наприклад, на одній стелі на верхньому рельєфі зображено людину (ймовірно небіжчика), що лежить на ложі, перед ним круглий стіл і двоє слуг низького зросту — так, як правило, зображували людей залежних, можливо, рабів (так звана ієрархічна перспектива). На середньому рельєфі поміщено групу воїнів, серед яких повинен бути і похований. Зображення на третьому, нижньому рельєфі збереглося погано.

У IV–ІІІ ст. до н.е. на надгробних стелах Боспору з’являються напівфігури — поколінні фронтальні зображення померлих, які ніби виходять із землі з плодом або посудиною в руці. На померлих — грецький одяг із звисаючими складками і варварські гострокінцеві головні убори. Тиловий бік цих стел не оброблений, вони вставлялись в ніші (едікули).

Надгробна стела з Боспору Антропоморфна надгробна стела з Боспору
Надгробна стела з Боспору Антропоморфна
надгробна стела з Боспору

З V ст. до н.е. відомі й антропоморфні стели, виконані з місцевого вапняку у вигляді бюста людини. Це досить схематичне зображення голови і плечей; деталей обличча на більшості не визначено, лише зрідка намічено очі, ніс, рот, а у жінок — груди. Цю групу надгробних стел пов’язують з мистецтвом племен Північного Причорномор’я бронзового віку.

Скульптури та рельєфи, що зображують богів, героїв, визначних людей дуже близькі до античних пам’яток метрополії. Це мармурова статуя Діоніса з Керчі, статуя боспорського царя IV ст. до н.е., статуя юнака, одягнутого в місцевий одяг — штани, високі чоботи і, в той же час, у грецький плащ.

В Херсонесі, в середині башти Зенона в 60–х рр. ХХ ст. було виявлено велику групу стел IV–III ст. до н.е., використаних просто як камінь. На високих прямокутних плитах зображено похованих, озброєння, а також вони мають написи, як висічені на камені, так і написані фарбою. За своїми художніми характеристиками вони перевершують боспорські.

Воїнські надгробні стели з Херсонесу

Воїнські надгробні стели з Херсонесу

В перші століття н.е. херсонеські стели характеризує портретна схожість зображених небіжчиків. Скульптор відмовляється від узагальнених ідеалізованих образів, характерних для елліністичної доби. Кожне зображення на цих творах індивідуальне. Новий напрямок був зумовлений впливом римської портретної скульптури, з якою херсонесіти, ймовірно, познайомились під час перебування в місті римського легіону.

Серед ольвійських скульптур привертають увагу фрагменти мармурових статуй Аполлона IV ст. до н.е. і Артеміди ІІІ–ІІ ст. до н.е. Оригінальну мармурову стелу V ст. до н.е. із зображеннями на двох боках було виявлено в околицях Ольвії. З одного боку було зображено грека-атлета або воїна, що спирається на спис, на другому — скіф у короткому кафтані і штанах з горитом і луком на лівому боці. Обидва рельєфи були розписані. Грецький напис, що зберігся на ребрі стели, свідчить, що вона була присвячена Леоксом, сином Молпагора богині. Можливо, що приводом присвяти була перемога греків над скіфами у якійсь локальній війні або битві, тоді не названа у напису богиня — Афіна.

З Ольвії походить серія рельєфів Кібели, виконаних на вапнякових плитах. Богиня зображена сидячою на троні, з левеням на колінах або у ніг. В руках у неї тімпан і жертовна чаша. Декілька вапнякових плит з Ольвії та її хори мають зображення культових танців жінок, виконаних недостатньо деталізовано.

Дуже популярними в Північному Причорномор’ї були невеликі глиняні статуетки — теракоти. Багато теракот завозилось із метрополії, але й місцеві майстри виготовляли їх у великій кількості. Це, насамперед, шановані в кожному місті боги — Деметра, Кібела, Афіна, Афродіта, Діоніс, Аполлон та герої. Виготовлялись теракоти у формах, а дороблялись вручну, при цьому вносились деякі місцеві елементи. Потім теракоти випалювались і розфарбовувались. Майстерню, в якій виготовляли теракоти, розкопано в Херсонесі. Деякі форми з неї були зліпками з привезених з метрополії статуеток. Взагалі копіювання античних зразків було досить поширене в містах Північного Причорномор’я.

Живопис. Про розвиток живопису у північно-причорноморських колоніях дають уявлення фрескові розписи на стінах гробниць, громадських та багатих житлових будинків. Фрески писали по сирій вапняковій штукатурці, але в ряді випадків розпис наносився на кам’яні поверхні стін і стелі.

Найбільше пам’яток монументального живопису відкрито на Боспорі. До IV ст. до н.е. відноситься розпис Другого кургану Великої Близниці на Таманському півострові, де на квадратній кам’яній плиті, що замикала ступінчасту стелю, зображено Деметру, обличчя якої прикрашене сережками і золотим намистом. Очі дивляться перед собою, темне густе волосся розділене пробором, руки симетрично розташовані на рівні обличчя, ліва рука підтримує спущене з голови покривало, в правій руці і в зачісці, а також навколо голови зображені квіти і рослини.

До початку нашої ери відноситься багатофігурний розпис склепу Анфестерія, сина Гегесіппа, на північному схилі гори Мітрідат у Керчі, відкритого у 1877 р. На лівій частині західного люнета зображено повстяну юрту, в якій знаходиться дві людини. Справа від юрти у великому кріслі сидить жінка, біля якої стоять дві служниці. До неї наближається багато одягнений озброєний вершник, за яким кінний слуга веде на поводу ще одного коня; ще далі — мчить жеребець.

Фрагмент розпису склепа Анфістерія. Пантикапей Плутон викрадає Кору
Фрагмент розпису склепа Анфістерія. Пантикапей Викрадення Кори (деталь розпису склепу Деметри): а – голова Деметри в центрі склепіння; б – Плутон викрадає Кору

І ст. н.е. датуються фрески так званого склепу Деметри, відкритого в Керчі у 1835 р. Вони присвячені міфу про викрадення Кори — дочки Деметри — богом підземного царства Плутоном. В центрі стели зображено голову Деметри, великі очі якої повні смутку, обличчя обрамлене чорним волоссям, що спадає на плечі. На одній із стін зображено Плутона з Корою на колісниці, запряженій чотирма кіньми. По боках входу в склеп — німфа Каліпсо у скорботній позі і Гермес, що біжить. Крім того, склеп розписаний гірляндами, гронами винограду і квітами.

Поліхромний фриз склепу Велика Близниця Деталь розпису склепу 1875 р., виконаного в інкрустаційному стилі
Поліхромний фриз склепу Велика Близниця (Таманський півострів) Деталь розпису склепу 1875 р., виконаного в інкрустаційному стилі

Квітковий стиль в розписах склепів побутував з V ст. до н.е. і до кінця античності. До більш раннього часу відноситься так званий структурний стиль, що складається з декоративних елементів, які підкреслюють структуру стін. Крім структурного і квіткового стилів у живописі Боспору з ІІ ст. н.е. поширюється розпис в інкрустаційному стилі, який, значною мірою, близький до структурного і характеризується прямокутними полями, колами, ромбами, вписаними одне в інше — коло вписувалось в ромб, мале коло в більше і т.д. Кожна фігура фарбувалась в інший колір.

З ІІ ст. н.е. спостерігається комбінування декількох стилів — сюжетного, квіткового та інкрустаційного, що знайшло відображення, наприклад, в склепі Стасовського (за ім’ям видатного мистецтвознавця В.В. Стасовського, що відкрив і описав цю пам’ятку). Крім декоративних квіткових композицій на одній групі фресок — сцени з участю тварин: лева, пантер, гірського ведмедя, вепра, оленя, собаки, павича, крилатого генія з пташками, Ерота з крилами. На другій групі фресок зображено батальні сцени: бій боспорського вершника, супроводженого двома зброєносцями, із сарматським воїном. Між вершниками зображено коня, що впав і вбитого воїна. На другій фресці — група з п’яти воїнів на чолі з прапороносцем, на третій — бій боспорського вершника з пішим ворогом.

Батальна сцена. Деталь розпису Стасовського склепу

Батальна сцена. Деталь розпису Стасовського склепу

Значно менше фресок виявлено в громадських спорудах та житлових будинках. В одному з будинків елліністичного часу на східному схилі гори Мітрідат жовтою фарбою зображено орфостати (великі плити), що стоять на ребрі, вище — на центральній площині стіни — чорна і червона смуги, а між ними смуга з чорних та світлих мармурових плит. Над ними був пояс малинового кольору, за яким золотистою фарбою нанесені спіральний і хвилястий орнамент з листків і квітів. Все це увінчувалось меандром, виконаним червоною, синьою і білою фарбами.

Аналіз монументального живопису Боспору показав, що до І ст. до н.е. переважна частина художників була греками. В перших століттях н.е. посилюються місцеві впливи, що йдуть від скіфського і сарматського населення, яке проживало в Пантікапеї та інших містах.

Мозаїка. Мозаїчні візерунки та картини у Північному Причорномор’ї робились з кольорових гальок, викладених у вапняковому розчині. Кращі мозаїки відкрито в Ольвії та Херсонесі. В одному з ольвійських будинків ІІІ–ІІ ст. до н.е., поблизу Зевсового кургану, виявлено мозаїчну підлогу, викладену галькою синього, білого та світло-жовтого кольорів. Коло в центрі підлоги було вміщено в квадрат, обрамлений з чотирьох боків рамами. Кути заповнені пальметами. У внутрішній рамі — зображення грифонів, левів, пантер, кабанів. Зовнішня рама прикрашена візерунками із морських хвиль.

В іншому будинку в південній частині Нижнього міста, мозаїка мала килимовий характер. Основну її площу займала сітка з ромбів з хрестиками всередині. По боках йшли три паралельні рами, прикрашені послідовно візерунками плетива, меандру і хвилі.

Мозаїка з будинку в Херсонесі, досліджена в 1937 р.

Мозаїка з будинку в Херсонесі, досліджена в 1937 р.

В Херсонесі в 1937 р. в одному з будинків було відкрито мозаїку, виконану з гальки білого, жовтого, темно-синього, червоного і зеленого кольорів. В оточенні рослинного візерунка зображені дві оголені жінки, що стоять після миття біля лутерія. Молода жінка поправляє волосся, інша — спирається на стовпи. На мозаїці зображено також двох голубів: один сидить на лутерії, інший — літає.

Розписна кераміка. Разом із завезеним високогатунковим посудом, прикрашеним розписом у килимовому, чорнофігурному та червонофігурному стилях, в містах і поселеннях Північного Причорномор’я виготовлялось кілька груп посуду, що прикрашався барвистим розписом, рельєфами, штампованою та різбленою орнаментацією, чорним лаком. У ІІІ–ІІ ст. до н.е. популярною була група поліхромного посуду (на Боспорі — переважно пеліки, в Ольвії амфори, пексіди), що призначались для поховання. Виникнувши на основі двокольорового червонофігурного стилю, розпис цих ваз стає з часом багатоколірним, поліхромним. Розпис наносився не безпосередньо на поверхню посудини, а на червоно-жовтий фон. Іноді під розписом робилася підґрунтовка білого кольору. Темною фарбою заповнювались проміжки між фігурами та орнаментом. Тематика зображень запозичена з грецького вазового живопису (міфологічні сюжети) та частково містецтва. На Боспорі улюбленими були сцени боротьби амазонок з грифоном, голова амазонки і голова коня. На одній з боспорських пелік на темно-сірому фоні червоною фарбою зображений Пан, що грає на подвійній флейті, поруч дві менади, одна з яких мальована блідо-рожевою фарбою. На задньому плані — дві чоловічі фігури в плащах. Крім того, вазу оздоблено візерунками.

Амфора ІІ ст. до н.е. з Ольвії розписана під блакитний, рожевий, жовтий відтінки. На одному боці зображено сцену прощання матері з померлою дитиною. Мати сидить в кріслі із скорботно нахиленою головою і дивиться на дитину, біля якої стоїть служниця. На другому боці служниця веде дитину до Харона, який має перевезти її на човні через річку Стікс в царство Аїда. Тут же зображено Гермеса, який вважався провідником душ померлих.

Відзначимо, що зображені на посуді греки, скіфи та сармати передані досить реалістично. На багатьох вазах помітно прагнення художників до зображення світла й тіні.

Торевтика. Видатне місце в прикладному мистецтві Північного Причорномор’я займає торевтика — художня обробка дорогоцінних і кольорових металів. Багато виробів північно-причорноморських торевтів визнані шедеврами світового значення. Замовниками і споживачами ювелірних виробів були заможні представники верхівки місцевих племен і на торевтиці позначився різноетнічний склад населення Північного Причорномор’я. Різноманітні предмети виконані не лише в грецькому, а й в скіфському та сарматському стилях. На них можна побачити зображення тварин, батальні та побутові сцени, виконані з великим реалізмом та етнографічною точністю.

Амфора з Чортомлицького кургану Електрова посудина з кургану Куль-Оба
Амфора з Чортомлицького кургану Електрова посудина
з кургану Куль-Оба
Золотий гребінь із кургану Солоха Срібна з позолотою чаша з кургану Гайманова Могила
Золотий гребінь із кургану Солоха Срібна з позолотою чаша з кургану Гайманова Могила
Золотий горит з Мелітопольського кургану Золота пектораль з кургану Товста Могила
Золотий горит (окуття колчану для лука) з Мелітопольського кургану Золота пектораль з кургану Товста Могила

Більша частина пам’яток грецьких торевтів походить з поховань скіфської знаті. З дореволюційних розкопок слід назвати срібну амфору з Чортомлицького кургану IV ст. до н.е. із зображеннями сюжетної сцени приборкання коня та шматування грифонами оленя, орнаменту із пальмет, птахів, виконаних у техніці карбованого рельєфу. Із кургану Куль-Оба, що поблизу Керчі, походить електрова (сплав срібла і золота) посудина сферичної форми, на поверхні якої в стилі техніки карбованого рельєфу зображено кілька груп скіфів, ймовірно, після бою: один скіф натягує тятиву лука, інший перебинтовує ногу пораненому товаришу, інший лікує товаришу зуба, два скіфи ведуть бесіду, один з них, слухаючи, спирається на списа.

З кургану Солоха походить золотий гребінь, на якому зображено п’ять лежачих левів, вище — в техниці двобічного рельєфу — сцена бою скіфського вершника з двома пішими супротивниками. З кургану Гайманова Могила походить срібна чаша з рельєфними позолоченими сценами бенкету знатних скіфів.

Чудові золоті окуття колчанів, виконані шляхом тиснення, походять з Мельгуновського, Чортомлицького та Мелітопольського курганів. На них зображено сцени з життя Ахілла і виготовлені вони були в одній майстерні. В цій й же техніці виготовлені окуття піхов меча з ряду курганів скіфської знаті.

Але неповторним шедевром світового значення можна вважати відому пектораль з Товстої Могили, розкопаної Б.М. Мозолевським у 1971 р.

Прикраса складається з трьох фризів, розділених витими жгутоподібними дротами. На нижньому фризі зображено різних тварин та сцени шматування, такі популярні в скіфському мистецтві „звіриного стилю”. Другий фриз складається з квітів та волюто-подібних ліній. На третьому — центральна сцена шиття двома скіфами сорочки з овчини і по боках — домашня худоба.

Вироблялось також багато нашивних бляшок з тисненими зображеннями, фігурні підвіски, гривні, ланцюжки. Деякі зображення настільки витончені і мініатюрні, що тільки з лупою можна розглянути найменші реалістичні дрібниці в одязі або риси обличчя.

Для торевтики перших століть н.е. характерна багатоколірність та інкрустація ювелірних виробів напівкоштовним камінням, що пов’язано з впливом сарматського мистецтва.

Головним і найбільш розвиненим центром торевтики було Боспорське царство, де кольорові і дорогоцінні метали оброблялись грецькими майстрами вже в VI ст. до н.е. і де була виготовлена більшість відомих пам’яток. В Ольвії тільки з IV ст. до н.е. починається виробництво дрібних прикрас. Говорити про виробництво в Ольвії дзеркал або інших речей, виконаних в скіфському „звіриному стилі” в більш ранній час ніяких підстав нема.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 8391

Модифіковано : 19.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.