Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Освіта / Студентам / Короткий огляд англійської літератури / Бароко XVII ст. Школа метафізиків

Короткий огляд англійської літератури

Бароко XVII ст. Школа метафізиків

Зіньчук І.

Виникнення загальноєвропейського стилю барокко, пов’язане з кризою гуманізму, відмовою від його ідеалів. Барокко – певне відчуття світу митця, як хаосу, чогось невизначеного і нестійкого, де основний настрій – хвилювання, невпевненість, сумніви, тривога.

Джон Донн вважається основоположником школи поетів метафізиків, яка була англійською формою поезії Барокко (Марвелл, Лавлейс, Кревно та ін.)

Джон Донн (1572 – 1631)

Джон Донн народився в Лондоні 1572 року. Його батько, торговець, помер, коли Джонові виповнилося 4 роки. Дитину виховувала мама. До 11 років хлопчик жив вдома, а потім його відправили вчитися в Оксфорд та Кембридж, де він жив до 1590 року.

В 1592 р. він вступає в юридичну корпорацію де вивчає право. В 1594-1596 рр. Донн подорожує за кордоном. В 1596-1597 рр. він бере участь в морських походах на Азорські острови під час англо-іспанської війни. Враження від цих походів автор відобразив у віршах «Шторм» і «Штиль».

Повернувшись в Англію в 1598 році Донн стає секретарем Томаса Еджертона –лорда, одного з учасників морських походів.

В 1601 р. закохавшись в Анну Мор племінницю дружини Еджертона, Донн викрадає її і вони таємно вінчаються. Через це Еджертон звільняє Донна, а батько Анни відправляє його до Лондонської в’язниці Фліт. Згодом Донна звільнили, але він змушений жити околицях Лондона, майже без засобів до існування. Так пройшло 10 років. В 1611-1612 рр. з’являються поеми «Анатомія світу» і «Друга річниця».

В 1615 р. після довгих вагань, він приймає сан священника. В 1617 р. помирає його дружина. Поет важко переживає втрату. До цього періоду відноиться цикл «Благочестиві сонети».

В 1621 р. Король Яків І призначає Дж. Донна деканом собору св. Павла в Лондоні.

31 березня 1631 р. Джон Донн помирає.

«Пісні та сонети»

«Пісні та сонети» це – ціла енциклопедія кохання. В них дійові особи – поет та його кохана.

Новаторство Донна полягає в тому, що він починає писати про жінку як про реальну людину, а не як ідеальне створіння. Він знімає з дами-напівмадонни ореол недоступності і ставить її в центр земних переживань

Елементи Барокко відчутні в поезії Донна через мотиви смерті, жахів, таємниць. Прикладом Барокового стилю є такі вірші як «Привид», «Поховання», «Розпад» та інші.

У вірші «Пісня», він заперечує тезу про постійність кохання: «Вірних жінок не буває»

Автор порушує образ досконалої жіночої краси. Кохана нігтем душить блоху («Блоха»), вона обливається холодним потом («Привид»).

В поезії Донна є багато реалістичних образів У вірші «Друга річниця» смерть подібна на лакея зі свічкою. Кохання – основний сенс життя ліричнго героя. Кохання здатне творити дива, через нього визначається ставлення героя до оточуючого світу..

У вірші «Річниця» автор стверджує, що все в світі руйнується, і лише кохання непідвладне руйнівній силі часу. Земне кохання є лише блідою копією справжнього духовного кохання.

У вірші «Поховання», автор просить не знімати з його руки перстень після смерті, тому що це – символ вічного кохання

У Вірші «Екстаз» автор стверджує, що тіло є лише книга, літопис кохання, джерелом якого є душа.

Реалізм Джона Донна – аналіз душевних переживань.

Джон Мільтон (John Milton, 1608 – 1674)

Поет, політичний діяч, мислитель.

Народився 9 грудня 1608 р. в Лондоні. Отримав дуже хорошу освіту – спочатку вдома і в школі св. Павла, потім – в Кембріджському університеті. Після закінчення курсу п’ять років жив, разом з батьками, в маленькому містечку Гортон (поблизу Лондона). Зайнятий самоосвітою та самовдосконаленням. У 1637 подорожує Італією, Францією, де знайомиться з Галілеєм та іншими відомими людьми того часу.

В перших поемах «L’Allegro» («Веселий»), «Il Penseroso» («Замислений») автор змальовує людину у двох цілком протилежних настроях – радісному і спостережливо-сумному. Обидві короткі поеми пройняті безпосереднім почуттям і особливою витонченістю. «Lycidas» («Лисідас»). «Lycidas» надає витончені описи сільського життя, що ідеалізується. Настрій твору викриває патріотичні пристрасті – відчайдушність революціонера – пуританина, які поет приховує в своїй душі

З 1639 до 1660 триває другий період життя та діяльності. Повернувшись з Італії, він оселився в Лондоні, виховував своїх племінників і написав трактат «Про виховання», який містить цінні біографічні відомості і показує зневагу Мільтона до будь якої повсякденності.

У 1643 р. одружився з Мері Повель, але сімейне життя не склалося через матеріальні труднощі. Дружина поїхала від нього в перший рік життя. Джон просив її повернутись, але вона відмовилась. Доведений до відчаю автор висвітлив свій невдалий довід сімейного життя у полемічному (дискусійному) трактаті «The Doctrine and Discipline of Divorce»(«Про розлучення»).

За кілька років до своєї смерті Мері таки повернулась у дім свого чоловіка.

На старості Мільтон опинився сам в тісному колі роди своєї другої дружини, абсолютно байдужої до його духовного життя, та двох доньок, яких він примушував читати для нього вголос мовами, яких вони не розуміли; через це доньки ставилися до батька дещо не доброзичливо. Для Мільтона настав час цілковитої самотності, і разом з тим – великої творчості. Цей останній період життя, з 1660 до 1674 року ознаменувався трьома геніальними творами: «Втрачений рай» («Paradise Lost»), «Повернений рай» («Paradise Regained»), та «Самсон-Борець» («Samson Agonistes»).

«Втрачений рай»

Роман складається з 12 книг:

Книга 1: Спочатку коротко викладає тему твору: Злочин людини, внаслідок чого вона втратила Рай – свій дім; після цього вказується причина гріха: – Сатана в образі змія, який повстав проти Бога, втягнув у бунт численні легіони ангелів, але за Божим велінням був скинутий з Небес разом зі всіма полчищами повстанців у Пекло. Згадавши про ці події, в поемі описується вигляд Сатани та його Ангелів у Пеклі. Далі іде опис пекла, розміщеного зовсім не в центрі землі (небо і земля мабуть ще не створені і над ними не тяжіє прокляття), але є темрява, вірніше хаос. Сатана зі своїми Ангелами лежить в озері, яке кипить, принижений, скинутий. Незабаром він кличе першого після себе по рангу. соратника. Вони говорять про своє нещасне становище і Сатана пробуджує свої легіони, які були в заціпенінні та нерішучості. Легіони піднімаються, шикуються у бойовому порядку, їхні головні лідери мають імена ідолів, які потім були відомі в Ханаані та відповідних країнах. Сатана звертається до соратників, втішає їх надією на відвоювання Небес і повідомляє про новий світ, новий вид істот, які повинні бути створені згідно старовинних легенд і пророцтв Небесного Царства; Ангели, на думку древніх Батьків створені задовго до появи видимих істот. Для того, щоб обдумати це пророцтво і визначити подальші дії, Сатана наказує зібрати загальну раду. Соратники погоджуються з ним. Із безодні мороку виникає Пандемоніум – палати Сатани. Пекельні вельможі сідають там і радяться.

Книга 2: Починається нарада. Сатана запитує: Чи не слід наважитись на нову битву для отримання втраченого неба? Одні – за війну, інші –проти. Приймають третю пропозицію, яку раніше висловив Сатана: Переконатися в правдивості пророцтва чи Небесної легенди стосовно якогось світу і нового виду істот, подібних до Ангелів, які мало в чому поступаються їм; Цей світ та істоти повинні бути створені до цього часу. Збори в розгубленості: Кого відправити в настільки важкий похід?. Сатана, як верховний лідер, вирішує сам вирушти в ризиковану подорож. Йому виголошують славу і плескають. Після завершення Ради всі розходяться у різні боки, до різних справ, згідно талантів кожного, щоб згаяти час до повернення Сатани. Він вирушає в дорогу і підходить до воріт Гієни, і виявляє, що вони замкнуті і їх охороняють. Сторожа відкриває їх за його наказом. Перед ним простягається неосяжна безодня між Пеклом та Небесами; з великими труднощами він долає її. Хаос, давній володар цієї безодні, вказує Сатані дорогу до бажаного новоствореного світу. Нарешті Сатана знов побачив створений світ.

Книга 3: Сидячи на своєму престолі, Бог бачить Сатану, який летить до новоствореного світу, і вказавши на нього Синові, що сидить праворуч, пророкує успішну спокусу людського роду Сатаною і пояснює, що Божественне правосуддя і мудрість бездоганні, адже людина створена вільною і цілком здатною протистояти спокусі. Однак, він має намір помилувати людину, яка вчинила гріх не через злобність, а через його спокусу. Син Божий вихваляє Батька за милість до людини, Але Господь оголошує, що ця милість не може бути подарована без задоволення Божественної справедливості; Людина скривдила Божу велич, намагаючись присвоїти собі Божественність, а тому засуджениа зі всім потомством на смерть і повинна померти, якщо не знайдеться будь- хто бажаючий взяти на себе її провину і стерпіти кару. Син Божий виражає готовність добровільно пожертвувати собою для врятування людини. Батько приймає жертву, наказує Синові воплотитися і возвеличує його над всіма іменами на Небесах і на землі, Наказує всім Ангелам поклонятися Синові. Скоряючись, Ангели об’єднаним хором, який супроводжують арфи, вихваляють в гімнах Батька і Сина. Тим часом Сатана опускається на поверхню крайньої сфери нашого всесвіту. Подорожуючи тут, він перш за все знаходить якесь місце, назване пізніше Лімбом Передмістям Суєтності. Далі йде опис осіб та предметів, які знаходяться в цій зоні. Потім Сатана підходить до Небесних Воріт; далі йде опис рівнів, які ведуть до них, і вод, які омивають Небеса. Далі Сатана летить до кулі Сонця, зустрічає Урііла, володаря цієї планети, перевтілюється в молодшого Ангела і запевняє Серафима, що дуже хоче побачити новостворений світ і людину, яку поселив на ньому Творець. Він дізнається місцезнаходження людини і спершу опускається на гору Ні фат..

Книга 4: Побачивши Едем Сатана до того місця, де повинен наважитися здійснити злісний намір проти Бога і людей покладеного ним на свої власні плечі. Тут його мучать сумніви, хвилюють пристрасті: страх, заздрість, відчай, але зрештою він утверджується в злі і прямує до Раю. Сатана проходить повз Райську огорожу і в образі морського ворона опускається на верхівку Дерева Пізнання, – найвищого дерева в Райському саду. Опис цього саду. Сатана вперше дивиться на Адама і Єву, дивується з прекрасної зовнішності та блаженного стану людей, але не змінює свого рішення згубити Прабатьків. Із підслуханої розмови він дізнається, що їм, під страхом смерті, заборонено пробувати плоди Дерева Пізнання; на цій забороні він засновує план спокуси; він хоче схилити їх ослухатися; після цього він їх на деякий час залишає, маючи намір іншим шляхом дізнатися щось про становище першого подружжя Тим часом Урііл, спустившись на сонячному промені, попереджує Гавриїла, який охороняє Рай, що якийсь злий Дух втік із пекла і в полудень в образі доброго Ангела перелетів через сферу Сонця, прямуючи до Раю, але видав себе, коли опустився на гору, злісними рухами тіла. Гавриїл пообіцяв ще до світанку розшукати порушника. Настає ніч. Розмова Прабатьків дорогою до ночівлі; опис їхнього намету, опис їхньої вечірньої молитви. Гавриїл зі своїми загонами вступає на нічну варту навколо Раю; Він посилає двох могутніх Ангелів до Адамового намету, хвилюючись, що злий Дух може нашкодити священному подружжю. Ангели знаходять Сатану, який, перевтілившись жабою, задрімав над вухом Єви, бажаючи спокусити її у сні. Вони приводять Сатану, що пручається до Гаврила. Допитаний Архангелом Сатана відповідає йому з презирством і викликом, готується до битви, але Небесний знак зупиняє Ворога і він поспіхом йде з Раю.

Книга 5: Наближається ранок. Єва розповідає Адамові про свій тривожний сон; засмучений Адам втішає її. Вони приступають до повсякденної праці. Ранковий гімн біля входу в намет. Бог, попереджуючи можливі в майбутньому спроби виправдання з боку людини, посилає Архангела Рафаїла, щоб утвердити Адама у покорі, розказати йому про свободу волі і повідомити про близькість Ворога, розказати хто він, які його наміри, а також про інші речі, які слід знати Адамові. Рафаїл входить до Раю; його прибуття зауважує Адам, який сидить у наметі. Адам зустрічає Рафаїла, запрошує його до свого житла, пригощає найкращими Райськими плодами, які зібрала Єва. Бесіда за трапезою. Рафаїл, виконуючи доручення, нагадує Адамові про його блаженство у Раю та про злобу Ворога. На прохання Адама, пояснюючи хто такий його Ворог, він починає розповідь від Першого Бунту на Небесах, про те, як Сатана повів свої легіони на північ і там обурив їх і спокусив всіх, крім Серафима Абділла. Останній намагається переконати Сатану відріктися своїх задумів, але не маючи успіху в цьому, залишає полк бунтівників.

Книга 6: Рафаїл продовжує розповідь про те, як Михаїл і Гавриїл були відправлені битися проти Сатани та його Ангелів. Опис першої битви. Сатана та його Сили відступають близько ночі; він скликає Раду, придумує диявольські машини, з допомогою яких, на другий день битви, змушує Михаїла та його Ангелів розгубитися; але останні відривають його від основи гори і придушують ними військо та машини Сатани; однак, через бунт, який продовжується Бог на третій день посилає Месію, Свого Сина, якому надає славу перемоги. Озброєний всемогутністю Батька, з’являється Син на полі бою і наказує своїм легіонам залишатися бездіяльними по той бік, а сам з колісницею та громами, втручається в середину ворожих сил, вже не здатних на спротив, виганяє їх до огорожі Небес; стіна розходиться і вороги в розгубленості та жаху падають стрімголов в приготовлену для них безодню – місце їхньої кари. Месія зі славою вертається до свого Батька.

Книга 7: На прохання Адама Рафаїл розповідає: як і для чого створено цей світ. Після скинення Сатани та його Ангелів. Бог повідомляє про свою волю: створити інший світ та інших істот для його заселення. Він посилає Свого Сина у супроводі Ангелів. Труд творення здійснюється шість днів. Ангели прославляють в гімнах справу рук Творця і його повернення на Небеса.

Книга 8: Адам запитує про рух небесних тіл і отримує невизначену відповідь поряд з порадою займатися речами більш доступними людському розумінню. Адам погоджується з цим і, прагнучи довше втримати Рафаїла, розповідає йому все, що пам’ятає від миті власного створення, про своє перенесення в Рай, про розмову з Богом, самотність, зустріч з Євою та шлюб з нею. Роздуми Адама про цю річ з Ангелом, який знову застерігає його і йде геть.

Книга 9: Обійшовши навколо землі, Сатана у вигляді туману, знову проникає в Рай з підступною метою і вселяється в Змія, який спить. Адам і Єва зранку поспішають до своїх повсякденних справ. Єва пропонує розійтися і працювати окремо. Адам заперечує, хвилюючись, щоб Ворог, про якого їх попередили, не напав на Єву, що усамітнилася; Вона ображена недовірою до її мудрості та стійкості, наполягає на поділі, щоб дійсно довести свою стійкість. Адам поступається. Змій знаходить самотню Єву і підступно наближається до неї; спочатку дивиться на неї, потім улесливо вихваляє, возвеличуючи над всіма іншими створіннями. Єва дивується здатності змія розмовляти і запитує: як він навчився говорити та розуміти?. Змій відповідає, що спробувавши плід одного з Райських дерев, отримав мову та розуміння, яких він раніше не мав. Єва просить привести її до цього дерева, і виявляє, що це є заборонене Дерево Пізнання. Змій хитрими доказами переконує Єву спробувати; Прамати, захоплена смаком плоду, розмірковує: чи повинна вона зізнатися Адамові?. Зрештою, Єва приносить плід чоловікові, і повідомляє про те, що змусило її спробувати. Стривожений Адам, розуміючи, що Єва загинула, наважується через кохання до дружини, загинути разом з нею і, щоб послабити наполовину її гріх, також пробує. Дію злочинного непослуху: вони прагнуть прикрити свою наготу, сваряться і звинувачують одне одного.

Книга 10: Гріх людини стає відомий, вартові Ангели залишають Рай і повертаються на Небеса, щоб довести свою старанність. Бог виправдовує їх, кажучи, що вони не мали змоги не допустити вторгнення Сатани, і посилає Свого Сина судити грішників. Він сходить на землю і виголошує заслужений вирок, але співчуваючи грішникам, прикриває їхню наготу, і возноситься до Батька. Гріх і Смерть, які до цього часу сиділи біля воріт Пекла, через дивну симпатію вгадують успіх Сатани в новоствореному світі, наважуються не бути більше заручниками Пекла, але наслідуючи свого володаря –Сатану прагнуть проникнути в дім людини. Для зручного сполучення між Пеклом та новоствореним світом, вони будують широкий міст через Хаос, за слідами, які проклав Сатана. Наближаючись до землі, вони зустрічаються з Сатаною, котрий пишається своїм успіхом і повертається в Пекло. Їх привітання. Сатана входить в Пандемоніум, і гордо повідомляє всім зборам, про свою перемогу над Людиною. Замість оплесків чути свист та шипіння всіх зборів, яке перевтілилося в зміїв разом з Сатаною, згідно вироку, проголошеного в Раю. Обмануті привидами забороненого дерева, яке виросло перед ними, вони жадно кидаються до плодів, але пожирають попіл. Гріх і Смерть діють в Раю. Бог оголошує кінцеву перемогу Сина над ними і відродження всього створеного; тепер наказує Ангелам зробити численні зміни в небі і стихіях. Адам, все більше усвідомлюючи свій гріх, гірко сумує, відмовляючись від утіх Єви; однак вона заспокоює його. Щоб відсторонити прокляття, яке впаде на їхнє потомство, Єва пропонує жорстокі заходи, але Адам не схвалює їх, і, плекаючи надію, нагадує про проголошену обіцянку, що Насіння Дружини зітре голову змія, і зможе умилостивити Бога молитвами і покаянням.

Книга 11: Син Божий показує Батькові молитви Прабатьків, які каються, і просить за грішників. Господь приймає покаяння, але заявляє, що вони більше не можуть жити в Раю, і посилає Архангела Михаїла з загоном Херувимів для вигнання Прабатьків з Раю, але спочатку наказує відкрити Адамові події майбутніх часів. Сходження Михаїла. Адам вказує Єві на деякі небезпечні попередження, бачить Михаїла, який наближається і йде на зустріч. Архангел повідомляє про майбутнє вигнання з Раю. Ридання Єви та смиренні просьби Адама. Архангел виводить Прабатька на високу гору і показує йому все, що відбудеться до потопу.

Книга 12: Архангел Михаїл продовжує розповідь про потоп, згадує про Авраама і поступово пояснює про Насіння дружини, яке дано Адаму та Єві після їх гріха; повідомляє про воплотіння, смерть, воскресіння і вознесіння Сина Божого; про становище церкви та Його друге пришестя. Втішений цими одкровеннями, Адам разом з Михаїлом спускається з гори, будить Єву, яка до цього часу спить, хороші сни налаштовують її душу на спокій та покірність. Михаїл виводить за руки Прабатьків з раю, за ними паленіє яскравий меч і херувими займають пости для охорони раю.

Основна тема твору: спокутування гріха, яке можна досягнути лише боротьбою зі спокусами.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 6097

Модифіковано : 28.03.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.