Червона китайка

Богдан-Ігор Антонич

Горять, як ватра, забобони

віків минулих – снів іскристих.

В китайці заходу червоній

моєї молодости місто.

Лопочуть зорі на тополях

і люди христяться з тривоги,

коли ножами місяць колють

хасиди в чорних синагогах.

Моє містечко таємниче

в хлоп’ячих споминів заслоні!

І знов минула юність кличе,

як давні кличуть забобони.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 50.