Лелеки

Богдан-Ігор Антонич

Летіли понад морем раз лелеки

до вирію, до південних країв.

Гаїв, де кипариси, чувся спів

і усміхались землі їм далекі.

Та задрижали вмить від небезпеки,

бо крила їх охляли. Жах глядів.

Та ліс удалі виріс парусів;

всі з щастя криком на вітрил смереки.

Завчасна радість, заміри невдалі,

бо судна в сторону противну мчали,

де півночі грізні дрімали скали.

Так зриви доля нам на інший шлях

зверта нераз; з розпукою в очах,

що хід їх, бачимо, в чужих руках.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 11.