Прелюдія

Богдан-Ігор Антонич

Такі бувають часом дивні хвилі,

що сам не знаєш звідкіля, чому.

Приходять в ніч від померків німу,

чи в день, як сонце стане в повній силі.

Далеко бачиш – в незчисленні милі,

віддихаєш, дереш на шмаття тьму,

і чуєш давню радість, ту саму,

яку в щоденщини згубив ти пилі.

Горбами та низами йдуть дороги,

схвильована морських поверхня грив –

це крізь життя змагання шлях пологий.

Хоча б чоло батіг невдач порив,

не жаль, бо ступенем до перемоги

стає нам кожний, хоч невдалий зрив.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 4.