Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / Б / Левко Боровиковський / Поезії / Бандурист

Поезії

Бандурист

Левко Боровиковський

На дереві жовкне по осені лист…

Свій вік переживши, сідий бандурист

Підвіконню пісні співає.

Біжить чередою за ним дітвора,

Сідого проводять з двора до двора,

А дід на бандуру їм грає:

Під звонкії струни гетьмани встають,

І прадіди в струнах бандури живуть,

І дишуть холодні могили:

Бринчать, – як козаки боролись з врагом.

І як під широким московським орлом

Козаки нагрілись, спочили, –

Ті давні набіги, ті давні борби

Остались у головах старців сідих –

Там дідівська давність схована…

Дід строїть бандуру; пробіг по струнах –

І струни говорять в костистих руках, –

І старець співа про Богдана:

«Обріс мохом сірий камінь, в полі лежачи,

Зажурились козаченьки, дома сидячи.

Дім – пан робочому;

Козакові охочому –

В полі погулять! (2)

Закрякали ворононьки над Батурином,

Їдуть козаки на радоньку з паном гетьманом.

Кра! Кра! – з сього краю

Козак піде по Дунаю –

Будем проводжать! (2)

Розпустилися парості в ясної зорі,

Затрубили в жерстяний ріг в гетьманськім дворі.

Блись! Блись! – зірка встала,

Світлий волос розчесала:

Мирові не буть! (2)

Заіржали кониченьки у ясел стоя,

Зготовлена козаками дорожня зброя.

Спис, шабля гостренькая,

І рушниця цілкенькая,

І козацький кнут. (2)

Задзвонили в Батурині у великий дзвін:

Прощається із Богданом ввесь гетьманський двір

Йде рада за гетьманом –

За Богданом добрим паном

В поход проводжать. (2)

Закричали сірі гуси, в вирій летючи;

Заспівали козаченьки, в похід ідучи, –

Крик! Свист! Музика грає;

В вітрі короговця має;

Коники іржать. (2)

Кругом поле широкеє рястом зацвіло:

Не ряст – військо гетьманськеє у похід вийшло.

Під ним земля дрижить;

Курява стовпом стоїть,

Хмари вслід ідуть. (2)

Попереду сам Богданко конем виграє;

Він до синього до моря степом прямує –

Їдуть моря оглядати,

Жупанів набирати,

Грошей нагрібать! (2)

Тричі місяць роги зводив, тричі полоскавсь:

З козаками додомоньку гетьман не вертавсь.

Батурин снігом вкрився;

Десь Богданко забарився –

Додому нема. (2)

На четвертий жерстяний ріг в полі заревів:

То Богданко із походу веде козаків –

Звісивши головоньку,

Ідуть коні додомоньку,

Козак утомивсь. (2)

Віталися козаченьки дома з батьками;

А на дворі на гетьманськім музики грали;

Козаки сходилися,

Сріблом, злотом ділилися,

Пили, гуляли. (2)

Після зими й негодоньки зацвіли садки;

Після війни – відпочили дома козаки:

Козак світом мутить;

Дома п’є та уси крутить –

Та все не гуля!» (2)

Село Милюшки 1830


Примітки

Вперше надруковано у вид.: Харківська школа романтиків, т. 1, с. 153 – 156.

Автограф зберігається в Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 68, № 1. В автографі перед заголовком стоїть цифра II, а в кінці зазначено місце написання і дату: «Село Милюшки, 1830».

Подається за автографом.

Задзвонили в Батурині – Батурин був резиденцією гетьмана Лівобережної України у 1669 – 1708 рр., тобто вже після смерті Богдана Хмельницького (1595 – 1657). Переносячи «гетьманський» двір Богдана Хмельницького у Батурин, Боровиковський допускає певне зміщення, яке викликане, очевидно, тим, що поет ішов не за хронологією історичних подій, а за народнопісенними зразками.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 55 – 57.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1879

Модифіковано : 21.09.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.