Дін

Левко Боровиковський

Питається море в Дону:

«Відкіль гониш води?

Яку росиш ти сторону

І поїш народи?»

«Біжать мої світлі води

З далекого краю:

Славні сторони й народи

Рошу й напуваю.

Сто станиць на моїх кручах

Мене поважають;

Сто полків-орлів літучих

Коней напувають.

Їх воєнна слава давня,

Як сам я, без краю!

Я їх щастя, я їх знамя

Купаю й кохаю!

Там дівчата злоту й шовку

І щоту не знають;

Там козаки в царськім войську

Маком розцвітають.

Там у вині винограднім

Купаються діти;

Там у степу неогляднім

Табуни без сміти.

Цар козаків зна кохати,

Дав їм батьком – сина:

Донське сонце, донська мати –

Царськая дитина!»

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Харківська школа романтиків, т. 1, с. 160.

Автограф зберігається в Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 68, № 2. Датується орієнтовно 1831 – 1832 рр. на підставі розміщення творів у зошиті з автографами, де «Дін» записаний під номером IX і стоїть після «Чарівниці», датованої 1831 р.

Подається за автографом.

Цар козаків зна кохати, дав їм батьком – сина… – У царській Росії отаманом усіх козачих військ вважався наслідник престолу.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 66 – 67.