Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / Б / Левко Боровиковський / Поезії / Ледащо

Поезії

Ледащо

Левко Боровиковський

(Балада)

Зле подумай, – то лукавий

Мов за руку поведе.

Недалеко від Полтави,

Де широкими гіллями

Ліс над Ворсклою гуде, –

З предка, з діда хуторами

Незавидний жив козак.

Сотник-предок на полях,

З яструбами-козаками,

І з вильотами, усами,

Сіяв ляха по степах:

Шаблю – кіска вищербляла,

Шапка – маком розцвітала,

Коник – соколом літав…

А у внука над стіною

Шабля вищербилась – ржою.

Кінь – на стійлі задрімав,

Замість шаблі та рушниці

Брязка чарка по полиці,

Ляха – в пляшці воював.

Те, що предки потом збили,

Скарб, худобу накопили –

Все козак прогайнував:

Сіли злидні хуторами,

А наслідничок – руками

Кішці й хвіст не зав’язав…

Що ж задумав? Він душею –

І без праці, без трудів –

Поєднать схотів чортів;

І північною добою

Із руки своєю кров’ю

Лист лукавим написав,

І зжидав гостей на лаві…

(Зле задумав – а лукавий

Мов над шиєю стояв).

Жде та жде їх…

Під полою

Поле й ліс приспала ніч;

Вже понурою порою

Півень проспівав північ;

Світло в небі догоряло:

Все, як в кладбищі, мовчало –

Не шархне на гілці лист…

К світу – вихрі закрутили,

Писк піднявши, пси завили:

Бризки, регіт, гомін, свист!

Вся земля заколихалась,

Стая пугачів зібралась

На оселях в хуторах,

На воротях, на тинах…

Чорт із двірнею своєю

Вперся в хату – за душею

І, як в бурю грім, гримить:

«Ти бажав на душу свата? –

Я твій сват! Та людська хата

Не для нас… – Чорти! Беріть!

Будем в пеклі душу гріть!..»

І з громовими словами

Двірня, – в пір’ї, в ковтунах,

Ланцюгами, кайданами

На руках і на ногах, –

Козака кругом вмотали;

Як листок, козак трусивсь!

(Чорт на страхи не дививсь).

Грім креснув, і дощ полився…

В ад тягли… Козак моливсь…

І аж в пеклі б опинився –

Якби не… – пробудивсь.

Село Милюшки 1830


Примітки

Вперше надруковано у вид.: Харківська школа романтиків. X., 1930, т. 1, с. 152 – 153.

Автограф зберігається у Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 68, № 1. В автографі перед заголовком стоїть цифра 1, а в кінці зазначено місце написання і дату: «Село Милюшки, 1830».

Подається за автографом.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 54 – 55.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1730

Модифіковано : 21.09.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.