Журба

Левко Боровиковський

Горе ж тому кораблеві,

Та у море занесенному,

Горе тому сиротині,

Від родини відлученному!

Куди віне буйний вітер –

Корабль в хвилях потопається;

Куди гляне сиротина –

Слізоньками обливається!

Ніхто з моря кораблика

До берега не привертає;

Ніхто в горі сирітоньки

До серденька не пригортає.

Горе ж мені на чужині,

Ніхто мною не кохається;

Чи заболить головонька –

Ніхто мене й не спитається!

Лягла журба на серденько

Так, як камінь на могилоньку,

Схилялася головонька,

Як маківка на билиноньку…

Коли б мені на чужині

Крильця дав соловеєчко:

Знявся та полетів би я,

Куди рветься моє сердечко!

Коли б мені на чужині

Родинонька та далекая:

Велась моя б розмовонька,

Веселая та легенькая…

Лети, сизий голубоньку,

Де рід мене сподівається;

Скажи моїй родиноньці –

Я за нею убиваюся!..

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Харківська школа романтиків, т. !, с. 153.

Автограф зберігається в Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 68, № 2. Перед заголовком в автографі стоїть цифра VI. Датується умовно 1831 р. на тій підставі, що в зошиті, де записані автографи кількох творів, «Журба» стоїть після «Чарівниці», яка має дату написання: «1831 р.».

Подається за автографом.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 64.