Молодиця

Левко Боровиковський

(Предание)

Отрывок

Improbe amor, quid non mortalia pectora cogis?

Virgil., Aen., IV

Ватагами ходили хмари,

Між ними молодик блукав,

Вітри в очеретах бурхали,

І Псьол стогнав і клекотав.

Шуміли верби… рвались листя,

Гули вітри попід мостом…

На пні сиділа молодиця,

Підперши щоку кулаком:

«Повій, вітре, повій, буйний,

Повій з того краю,

Де живе моє серденько –

Де милий витає.

Принесись хоть слово рідне

Буйними вітрами:

Як ти там в чужій сторонці

Живеш з москалями?

Ти покинув на родині

Мене сиротою:

Я знизкалась, я зріднилась

З долею лихою!

Понеси, сердита хвиле,

Сльози на чужбину:

Нехай скажуть там про мене –

Я в недолі згину!..

Змандрував!.. Забув! Покинув!

Де ж знайшов другую?

Сирота – одна без тебе

Горе я горюю!..

Як же жить? – де ж серце діти?

З ким ним поділюся?

Де ж тепер я, мій миленький,

В світоньку дінуся?!

Розступись, вода, – в тобі я

Погублю все горе…

Ох, мій милий, ох, мій милий!..

Доле моя, доле!..»

Вода реве, вона блідніє,

Волосся дибом піднялось;

Псьол гоготить, вихрить, дуріє…

«Прощай!., ти мій…» – і вниз шубовсь!

Заклекотала хвиля в Псьолі,

Клубками піна надулась;

Озвався голос на подолі,

І ліс, очнувшись, захитавсь.

Ватагами ходили хмари,

Між ними молодик блукав;

Вітри в очеретах бурхали,

І Псьол стогнав і клекотав.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Вестник Европы», 1828, Кн. 9 (травень), с. 53 – 55. Вірш підписано криптонімом: «N-й». Публікація супроводжується такою авторського приміткою: «Чувствую великий недостаток сего отрывка – первого моего опыта: но тем не меньше он для меня приятен: в нем слышны звуки языка моей родины! N».

Авторство Боровиковського підтверджується на підставі «Реестра…», де цей твір стоїть під номером 67 (рубрика «Разные пьесы»). Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 38 – 39.