У широкім полі стояла тополя

Запис Ю.Федьковича

У широкім полі стояла тополя,

Вітер нагинає до самого долу.

А в неділю рано ще й на гуслех грано,

Славних козаченьків в поход виряжано.

– Мати ж моя, мати, будь ти милостива,

Шануй мою милу, бо вна нещаслива.

А вна шанувала, глогом годувала,

Солонов водою щодень напувала.

– Мати ж моя, мати, пусти погуляти

У широке поле, пошукати долі.

– Йди, йди, – каже, – доню, та хоть на вкрай Дону,

А як найдеш долю, не вертай додому.

Пішла ж она в поле виглядати долі,

Долі виглядала, аж тополев стала.

А в неділю рано ще й на гуслех грано,

Славних козаченьків домів виряжано.

– Мати ж моя, мати, та де ж моя мила,

Що напротів мене і не виходила?

– Пішла, – каже, – сину, нині на могилу

Виглядати долі в широкому полі.

– Мати ж моя, мати, піду ю шукати,

Хоть би і в могилу, бо вна моя мила.

– Йди, йди, – каже, – сину, та бери й сокиру,

Та й утни тополю на тисову скриню.

А в широкім полі лиш одна тополя,

Вітер нагинає до самого долу.

Зарубав ю раз, раз, вна ся похилила,

Зарубав ю другий, вна ся запросила:

– Гой милий, мій друже, не рубай мя дуже,

Бо я твоя мила, що-м тебе любила.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 64, арк. 63 зв. – 64).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 142 – 143.