Гой ходив чумак сім рік до Криму

Запис Ю.Федьковича

Гой ходив чумак сім рік до Криму,

Та не було пригодоньки ж ніколи єму.

А вертав чумак з Криму додому,

Стала ж му ся пригодочка на всю дорогу.

Гой стала ж му ся не вдень, а вночи:

Занедужав чумаченько, із Криму йдучи.

Із Криму йдучи, горівку п’ючи,

Ще й при битій дороженьці воли пасучи.

Гой упав чумак, упав та й лежить,

Ніхто ж го ся не спитає, що єго болить.

Гой болить єго увесь таки стан…

– Воли ж мої половії, хто ж вам буде пан?..

Гой обізвався єго ж отаман:

– Не журися, чумаченьку, є ж воликам пан.

– Бери си воли, поховай мене,

Бери моє срібло, злото, поминай мене.

– Гой рад би я, рад тебе поминать,

Гой рад би я в чумаченька сірі воли взять.

Гой ударили у голосний дзвін…

Гой сходиться, з’їжджається весь чумацький рід

Гой прийшов, прийшов старенький отець:

– Гой синку ж мій, чумаченьку, чужий чужинець!..

Гой прийшла, прийшла старенька й мати:

– Гой синку ж мій, чумаченьку, де ж тя сховати?..

Гой прийшов, прийшов рідний єго ж брат:

– Гой братчику-чумачику, я ж сему не рад!..

Гой прийшла, прийшла ще й рідна сестра:

– Гой братчику-чумачику, де ж тя смерть найшла?

Зарули ж воли, а все полові…

Поховали чумаченька в чужій стороні.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 40, арк. 40 зв, – 41).

Широко популярна пісня. Варіанти її див. И. Я. Рудченко, Чумацкие народные песни, Київ, 1874.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 131.