Пляшованець

Запис Ю.Федьковича

«Відомість». Як запросять колядників у хату, то питається береза, чи можна трохи погуляти, «аби коноплі високо росли». А коли позволять, тогди они пляшуть (гуляють) з козерогом, котрий, єсли з дерева вирізаний, так має бути приспособлений, аби спідня вилиця на шнурку кивалася і до пляшованця такт приклепувала. Але й сей жарт не сміє аж до розпусту сягати, котрого колядники навіть і при своїх жартах повинні вистерігатися» [Примітка Ю. Федьковича. В тексті пісні теж відчувається його участь.].

– Гой де ж ти бував, ти, куций цапе?

– Я колядував, ти, дурний кляпе.

– Та кому, кому, ти, куций цапе?

– Всім в сему дому, ти, дурний кляпе.

– А чий же се дім, ти, куций цапе?

– Господарський він, ти, дурний кляпе.

– А пан господар, ти, куций цапе?

– Як турецький цар, ти, дурний кляпе.

– А єго жона, ти, куций цапе?

– Кругом кукона, ти, дурний кляпе.

– А єго ж діти, ти, куций цапе?

– Як райські квіти, ти, дурний кляпе,

– А єго слуги, ти, куций цапе?

– Всі як папуги, ти, дурний кляпе.

– А єго ж дочка, ти, куций цапе?

– Як царівночка, ти, дурний кляпе.

– Що ж она діє, ти, куций цапе?

– Шитячко шиє, ти, дурний кляпе.

– Та кому, кому, ти, куций цапе?

– А молодому, ти, дурний кляпе.

– Що за молодий, ти, куций цапе?

– А цісарський син, ти, дурний кляпе.

– Коли ж вінчанє, ти, куций цапе?

– Вслід по Йордані, ти, дурний кляпе.

– Що ж там муть їсти, ти, куций цапе?

– Колачі з міста, ти, дурний кляпе.

– Що ж там муть пити, ти, куций цапе?

– Медові сити, ти, дурний кляпе.

– Хто ж там ме грати, ти, куций цапе?

– Цигани кляті, ти, дурний кляпе.

– Хто ж ме гуляти, т. к. п.?

– Самі панята, ти, дурний кляпе.

– Де ж муть гуляти, ти, куций цапе?

– В сій славній хаті, ти, дурний кляпе.

– А вашець буде, ти, куций цапе?

– А я ж – не люде, ти, дурний кляпе.

– Ходім же ж домів, ти, куций цапе?

– Та я зголоднів, ти, дурний кляпе.

– А що ж би ти їв, ти, куций цапе?

– Миску пирогів, ти, дурний кляпе.

– Не для вашеці, ти, куций цапе

– Там борщ у печі, ти, дурний кляпе.

– Та бо не для нас, ти, куций цапе!

– Там горівки фас, ти, дурний кляпе.

– Та бо не тобі, т. к. и.!

– Які ж хоробі, ти, дурний кляпе.?

– То колядникам, т. к. г;.!

– А я й сам раду дам, ти, дурний кляпе!

– А будеш битий, т. к. п.!

– Абих лиш ситий, ти, дурний кляпе!

– Ти ж так зголоднів, ти, куций цапе?

– Як триста чортів, ти, дурний кляпе.!

– Ти ж не вечеряв, ти, куций цапе?

– Від передвчера, ти, дурний кляпе.

– Тепер же ж ходім, ти, куций цапе!

– Стій, най ся наїм, ти, дурний кляпе.!

– То ж ти безличний, ти, куций цапе\

– Там книш пшеничний, ти, дурний кляпе.!

– Та май же хоть встид, ти, куций цапе!

– В животі болит, ти, дурний кляпе.!

– Тепер же ж рушмо, ти, куций цапе!

– Ходім, бо душно, ти, дурний кляпе!

Примітки

Пісня колядників з козою, очевидно, дещо дороблена самим Ю. Федьковичем. Друк. за: «Писання», І, стор. 633 – 635. Численні варіанти до всіх щедрівок і колядок див. у книзі «Колядки та щедрівки», вид. «Наукова думка», К., 1965, 804 с. (в текстах і примітках).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 54 – 55.