Попід небеса летить ковбаса

Запис Ю.Федьковича

Попід небеса летить ковбаса,

[Приспів після кожного рядка «не дай, боже!»]

А трохи знизка летіла кишка.

Та як летіли, дуже упріли,

Дуже упрівши, на бантах сіли.

Ковбаса ж каже: «Та я славніша!»

А кишка каже: «Я пожитніша!»

Ковбаса каже: «Шабля на клинку!

Ставаймо обі до поєдинку!»

Гой стали ж вни ся рубати-бріти,

Стало з ковбаси дрантє летіти.

Гой учув тоє гречний молодець,

Гречний молодець, кіт Мацько-стрілець.

Та як то учув та на під пішов,

Та вже ковбасу без душі найшов.

Гой став же ж бо він думку думати,

Де би небіжку та й поховати?

– Поховав-бих тя, треба попів сім…

Хіба ж я тебе, ковбасочко, ззім.

Гой ковбасу їв та все воркотів:

– За твою душу їсти тя мушу.

Дивиться кишка із бантів нишком:

– Вічная пам’ять! Тобов ся дав’ять!

Примітки

Це – жартівлива щедрівка-пародія на щедрівки про три сили світу – сонце, місяць та дощ, які вихваляються одне перед одним (пор. із щедрівкою «Блудило хлопців сімсот молодців»). Друк. за: «Писання», І, стор. 629.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 53.