Не нарікай, моя мила, що я п’ю

Запис Ю.Федьковича

Не нарікай, моя мила, що я п’ю,

Тогди будеш нарікати, як я вмру,

Тогди будеш нарікати, ридати,

Як я буду вже на лаві лежати.

Тогди будеш зазнавати гаразди,

Як то в світі пробувати без газди;

Тогди будеш зазнавати доволі,

Як то в світі пробувати без долі.

Тогди будеш, моя мила, мене знать,

Та як підеш на кулешу зароблять;

Буде мука на кулешу, а дров ні,

Тогди, мила, ти заплачеш по мені.

Тогди скажеш: нема того, що раз був,

Та що хліба та й до хліба роздобув;

Тогди скажеш: нема того, що гуляв,

А все моїй головоньці раду дав.

Тогди скажеш: устань, милий, з могили,

Бо вже ж мене твої слова побили;

Устань, милий, ти з могили, гой устань,

Стоїть фляша горівочки, меду збан!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 51, арк. 51 зв.). Варіант пісні див.: «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 162.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 91 – 92.