Гой та при долині, та при лузі

Запис Ю.Федьковича

Гой та при долині, та при лузі,

Аж там мужик сіє-оре-плужить:

Ча-гий!

Соб-гий! ча-гий!

Оре-плужить!

[Приспів після кожних двох рядків.]

А у нього воли круторогі,

А всі погоничі чорнобриві.

А у нього воли половії,

А всі погоничі молодії.

А всі погоничі нетверезі,

Повісили торби на березі.

А у них бо ж торби не порожні,

Але пирожечків по два в кождій.

Але ж бо йшли дівки та й до ліса,

Та й заздріли торби до сто біса.

Але ж бо йшли дівки за грибами,

Та й пікрали торби з пирогами.

А богдай, вас, дівки, господь побив,

Що ми, молодії, тепер зробим?

Та нема ні торби, та ні страви –

Ходім до берези та на справу!

А в берези справа добра була:

Бо ще до півроку попи вчули!

А хто тому винен? – дівки винні,

Бо пироги красти не повинні!..

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 81, арк. 81 зв.). Старовинна пісня, відома в ряді варіантів, див. «», К., Наукова думка, 1967, стор. 256-258 (з мелодіями) та 725.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 101 – 102.