Гой у школі, моя ж ти ненько

Запис Ю.Федьковича

Гой у школі, моя ж ти ненько,

Гой у школі, нене, дяченько,

Гой то, нене, молодий, молодий,

Гой то кращий від людий, від людий!

Гой то, ненько, вміє читати,

А писати, як малювати,

А як, нене, псалтирю отворив,

То мені ся сухий дуб аж розвив!..

Та хоть мене ріжте, рубайте,

Таки ж мене за дячка дайте:

Бо у дядечка руки біленькі,

Щосуботи пляцки тоненькі.

Та хоть мене вбийте, задуште,

А з дяченьком таки подружте,

Бо у дячка біле личко, чорний вус:

Щогодини поцілюю, обіймусь.

А ти, дяче, пропав-бис,

Дала ж бих ти хустку – чи взяв-бис?

Гой бо в мене хусточка шовкова,

Не для тебе, брехачу, готова!

А ти, дяче, пук-бис, пропав-бис,

Дала ж бих ти хустку – чи взяв-бис?

Гой бо моя хусточка у ткача,

Не для тебе дяченька-брехача!

Вповіж мені, ненько-матусю,

Чого ж бо я тілько журуся?

Гой ду-ду-ду, ду-ду-ду, ду-ду-ду,

Привів мене дяченько на біду!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 82, арк. 82 зв.~ 83). Текст запису використано Ю. Федьковичем у п’єсі «Сватаня на гостинци» як пісня дівчини, закоханої у дяка. Там пісня має закінчення:

А ти, дяче, лус бес – пропав бес!

Що до мого серця приставєс!

Що до мої душечки так прилип –

Що ні Андрій – ні Семен – ні Пилип!

Сповіж мені, ненько-матусю,

Чого ж бо я тілько журу ся?..

Гой ду-ду-ду! ду-ду-ду! ду-ду-ду!..

Перевів мя дяченько на біду!..

(т. III, ч. ІБ, стор. 239-240).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 99 – 100.